Українська література в Другій половіні ХХ століття
Про організаційні Структури, статути, з'їзди, членство та Другие Адміністративні Чинник, несумісні з творчістю, годі Було й казати. Натомість панувать В«творча й інтелектуальна співзвучність В»(Б. Бойчук), что спіралі у світоглядніх засідках на філософію екзістенціалізму, а в естетичних - Переважно на концепцію сюрреалізму. Художня діяльність зосереджувалися на проблемах буття, на его осягненні помощью невичерпний можливіть несвідомого. Нью-Йоркської група зробім рішучій поворот до естетичних крітеріїв мистецтва, до Визнання его як самоцінного духовного Явища. Вона НЕ позбав продовжіть Справу модерністів початку XX ст., А й довела ее до полного розв'язання: письменник мусіть відповідаті своєму природному Покликання. Отут и вбачається відгомін Теорії В«спорідненої ДІЯЛЬНОСТІВ» Г. Сковороди. Нью-Йоркської група декларувала свой В«антітрадіціоналізмВ», даже намагалася відмежуватіся від В«Молодої музиВ» та В«Празької школиВ», з Якими в неї Було багатая Спільного. Основним предметом посіленої критичної уваги заокеанськіх емігрантів постав національний характер, схільній до надмірніх емоцій, лірізму, романтизму ТОЩО. ПІДТРИМКИ групи заслуговував позбав естетизм, притаманний українству, альо раціоналізованій. Вважать, что краса - основні шлях Спілкування нашого народу з довкіллям, хоч бі Куди его закинула доля.
Обстоюючі свои Переконаний, ПРЕДСТАВНИК Нью-Йоркської групи НЕ називаєся собі В«школоюВ», скептично ставимо до Поширеними у колах літературної громадськості зрозуміти В«ученьВ» та В«вчительВ», твердили, что смороду творять національне мистецтво на Цілком новій Основі. До певної Міри це Було так. Аджея вігнанське віддалення од Батьківщини, середовище чужині, до Якого слід пристосовуватися, діктувалі свои умови творчості.
Щоправда, такі В«антітрадіціоналістськіВ» декларації НЕ всегда відповідалі художній практіці. Проголошувалися, Наприклад, маложіттєвімі канонічні літературні форми на Користь верлібру, Який БУВ Поширення у ліріці Заходу, а насправді смороду ряснілі в доробку представніків Нью-Йоркської групи. Так, Б. Рубчак заперечували Давнє В«банду-ренняВ» та не Бажал В«тягти вновь на дебелій прітчі тому, у вічність, мов Дебелий витязь В»(В« Лист додому В»), альо Згідно змінів свой погляд на здобуткі вітчізняної та Світової класики. Йо неопредмечена, В«плівкаВ» поезія, Насіч умовно формами, поступово конкретізувалася, підлягала дісціпліні канонічного вірша, переймалася інтімнімі переживаннями:
То не пташіні непрітомні трелі І НЕ кларнет лісів чи бур сурма - Те музики душа собі сама Проводити кришталеві паралелі.
принципова розріву Нью-Йоркської групи з минулим, одначе, що не сталося. Про це свідчіть гостра полеміка Віри Вовк (Селянської) з Б. Бойчуком та Ю. Тарнавського. Поетеса борона національну традіцію, вбачалася у ній В«хребет нашого життя В», Збереження духу нації, а ее опонентов, переповнені Прагнення розвінчуваті В«національні фантомівВ», дотрімуваліся протилежних поглядів. Міркування Віри Вовк нашли відображення и в ее ліріці, оповітій серпанком чаклунської таємнічості, заглібленої у фольклорно та міфологічну сімволіку. Своєрідність такого світоспрійняття виявило настількі Яскрава, так невімушено накладалася на бразільські реалії, что мімоволі українізувала їх. Пріміром, образ В«Пальми, ти сонячне колесо! В»віклікає Враження трагічної рослини у поєднанні з чином крокового колеса в Україні. У збірці В«МандриВ» (1979) грецький орнамент, Побачення Українськими очима, асоціюється з кривимо танцем (фольклорний хоровод на Великдень, что сімволізує сонце). p> подібна Ситуація спостерігається и в урбаністічній ліріці та віршованіх натюрмортах Емми Андієвської. ее творчість такоже живитися Джерелами релігійної національної лірікі. Тому не випадкове вона переосміслює традіційні символи ріки, Човно: В«А я - ріка, де Бога й чорта - иск, - І човенВ». ее багатоплощінна метафора віповнена усталенімі смісловімі зв'язками, контурами, формами. Смороду немовби одномоментно існують у різніх часопростору. «³сь, здається, міст. А дмухнеш-і міст вже море В». Так на драматичному зіткненні реального та сновійного розкрівалася НЕ позбав естетика сюрреалізму: йшлось про розчахнену загостренімі суперечности душу сучасника, зокрема українця, что змушеній БУВ долаті Протистояння рідної земли та імперії (России), Бога та диявола, буття та небуття. Драматичне розв'язання цієї проблеми з'ясовували у прозові творах Емми Андієвської (В«Роман про добру людинуВ», В«Роман про Людське призначення В»,В« Герострати В»та ін.). Відсторонене зображення подій, Усунення особістіс-ного В«ЯВ» з літературного тексту були характерні не позбав для пісьменніці, а й для других представніків Нью-Йоркської групи, Наприклад, Патріції Килина, ірландкі за Походження. p> Найпослідовнішім у цьом Напрямки оказался Юрій Тарнавський. ВІН намагався "очиститиВ» ...
