та іграми, які не несуть у собі певної смислової інформації, сприяє розвитку уяви і знаково-символічної функції мислення дошкільнят. При організації предметно-просторового середовища в дитячому садку необхідна складна, багатопланова і високо творча діяльність всіх педагогів ДНЗ. Адже різноманітність іграшок не є основною умовою розвитку дитини. Цілеспрямовано організована предметно-розвиваюче середовище в дошкільному закладі відіграє велику роль у гармонійному розвитку та вихованні дитини. Створена естетична середу викликає у дітей почуття радості, емоційно позитивне ставлення до дитячого саду, бажання відвідувати його, збагачує новими враженнями і знаннями, спонукає до активної творчої діяльності, сприяє інтелектуальному розвитку дітей дошкільного віку.
Якщо говорити про найбільш ефективних формах і методах розвитку мислення дошкільників, то в сучасній науковій літературі це питання залишається спірним. Дослідження А.Г. Хріпкової [41], Є.В. Субботский [42] та ін., Підтверджують, що процес соціалізації проходить через трансформацію вже наявних поява нових видів діяльності: гру, елементи навчальної і трудової, а також продуктивної діяльності.
Це змусило теоретиків і практиків дошкільного виховання згадати про гру. Однак місце гри в навчанні так чітко і не було визначено. Практика введення іграшок на заняттях не вирішує проблеми: іграшки можуть відволікати дітей від заняття, можуть не прийматися ними до уваги, але не можуть перетворити уроки в гру. У дитячому садку виникла тенденція зводити гру до заорганізованное масовим дійствам: педагог «проводить» з дітьми гру, так як проводять заняття, - керує, регламентує, наказує дії, оцінює їх і т.п. Інакше кажучи, гра - це засіб опрацювання знань. Вона повинна носити колективний характер. При цьому кожна дитина не тільки зобов'язаний підкорятися цій грі, а й «хотіти» грати в те, у що грає вся група.
Для того щоб здійснювати адекватні психолого-педагогічні впливи по відношенню до гри, необхідно добре розуміти її специфіку, мати уявлення про її розвиваючому значенні, про те, якою вона має бути на кожному віковому етапі, а також вміти грати відповідним чином з дітьми різного віку і в різні види ігор.
Спроба підібрати гри, містять ситуації, аналогічні змістом занять також не увінчалися успіхом.
Для вирішення проблеми взаємини навчання і гри необхідна теоретична проробка поняття гри і ігрової форми діяльності. У контексті нашої роботи, ми будемо користуватися визначенням, даним Н.П. Анікєєва [40, с. 8], розуміючи під грою вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, в якому складається й удосконалюється самоврядування поведінкою.
Матеріали Ю.П. Азарова [43], Н.П. Анікєєва [40], О.С. Газмана [44], С.Ф. Занько [45], Б.П. Нікітіна [46] Та ін. Присвячені проблемі ігрової діяльності. Можна виділити наступні функції ігрової діяльності: розважальна - розважити, доставити задоволення, надихнути, спонукати інтерес; комунікативна - освоєння навичок спілкування; самореалізації - проявити і реалізувати особисті можливості; ігро-терапевтична - подолання різних труднощів, що виникають в інших видах діяльності; діагностична - виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри; корекція - внесення позитивних змін в структуру особистісних показників; міжнаціональна комунікація - засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей; соціалізація - включення в систему суспільних відносин.
У структуру гри як діяльності органічно входить цілепокладання, планування, реалізація мети, а так само аналіз результатів, в яких особистість себе реалізує. У структуру гри як процесу входять:
. ролі, взяті на себе граючими;
. ігрові дії як засобу реалізації цих ролей;
. ігрове вживання предметів (заміщення);
. реальні відносини між граючими;
. сюжет (зміст) - область дійсності, умовно відтворена в грі.
Слід розрізняти гри по виду їх діяльності: фізичні (рухові), інтелектуальні (розумові), трудові, соціальні та психологічні.
За характером освітнього процесу виділяють: навчальні, тренувальні, контролюючі та узагальнюючі, пізнавальні, виховні, розвиваючі, репродуктивні, продуктивні, творчі, комунікативні, діагностичні, психотерапевтичні.
Обширна типологія, виходячи з характеру ігровий методики: предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, ігри-драматизації. За предметної області виділяють гри по всіх галузях науки і техніки.
Специфіку ігрової технології також значною мірою визначає ігрове середовище: розрізняють ігри з предметами і без предметів, настільні та кімнатні, вуличні, на м...