дистам, і мусульманам, і т.п.
Друга складність - в повній відсутності досвіду такого викладання в школі. До революції, коли подібна практика була обов'язковою і зрозумілою, оскільки православ'я було офіційною державною релігією, такої проблеми не існувало. Функції релігійної освіти і виховання повністю брала на себе церква з її тисячолітньої освітньої традицією. За радянських часів також все було просто - проблема була відсутня, так як релігія в масштабі держави була фактично заборонена.
Третя проблема прихована в причинах такого різкого повороту офіційної політики в галузі освіти в бік релігії з її освітньою практикою. Багатьом досі не зрозуміло, навіщо в світській країні та ще на початку XXI століття впроваджувати в систему освіти якісь релігійні елементи. З боку це може комусь навіть здатися ретроградством і мракобіссям: Росія ж не Іран або Саудівська Аравія, це європейська країна, масова свідомість в якій давно і досить секуляризоване. Відповідь на питання криється в нашій історії останніх років. З розпадом СРСР і стрімким розвитком в Росії практично незнайомих народу жорстких капіталістичних відносин, з притаманними їм хижацької мораллю, відбувся різкий занепад моралі, особливо серед молоді. Пияцтво, злочинність, розпуста, наркоманія стали повсякденним і повсюдним явищем підліткового життя. Суспільство в 1991 році так чекала змін, виявилося до них абсолютно не готове - звідси розгубленість і деморалізація, яка призвела до ідеологічного вакууму. Школа так само, як і все населення країни, виявилася позбавленою чітких моральних орієнтирів. Мало того, виросло ціле покоління, позбавлене елементарних уявлень про мораль, заклопотане у своїй масі тільки отриманням прибутку. Спроби вийти з цього глухого кута в основному провалилися, пошуки нової національної ідеї результатів не дали, і тоді, щоб не винаходити велосипед, уряд зважився повернутися до давно забутого і освітленому авторитетом століть - релігії. Може бути вже від відчаю.
Але тут виникає цілий ряд питань технічного плану - хто і як буде вести подібні предмети? Батюшку в школу вже не пустиш, а тоді де взяти потрібного фахівця-релігієзнавця? З якого віку починати знайомити з елементами релігійного змісту? Як виокремити з релігійного вчення духовно-моральну складову, щоб, знову ж, не образити віруючих? Чи потрібен окремий предмет, або зробити так, як у радянські часи, коли всі моральні питання вирішувалися на уроках гуманітарних та суспільних дисциплін, таких як література або історія. Всі ці питання, так чи інакше, розглядаються в Інтернеті. Тут же ми розглянемо спочатку, що пропонує в цьому зв'язку держава.
В даний час з ініціативи Міністерства Освіти поки в якості експерименту було запропоновано два подібних освітніх проекту в рамках введення в стандарти освіти нової освітньої галузі «Духовно-моральна культура». Перший, що стартував у 2006 році і який передбачав введення в навчальний план в якості обов'язкового предмету «Основи православної культури». Він вивчається зараз в 15 регіонах Росії, причому тільки в двох з них - у якості обов'язкового. Другий - курс «Основи релігійних культур і світської етики», який вводиться в 19 регіонах країни з 1 вересня 2009 року. Останній проект більш складний, оскільки претендує на відому толерантність: він вже передбачає вивчення основ не однієї, а цілого комплексу релігій на вибір родітелей2 учнів - православ'я, ісламу, буддизму та іудаїзму і навіть атеїзму (під назвою «Світського етики»). Обидві ініціативи (як, втім, і всі інші починання нашого уряду) були сприйняті вкрай неоднозначно в ЗМІ і викликали бурхливу полеміку - як в учительській, так і батьківській середовищі. Думки розподілилися полярно - від різкого неприйняття до захопленого вітання, але в цілому обидва проекти отримали підтримку двох головних людей в Росії - В. Путіна і Д. Медведєва, і тому питання про їх реалізацію був вирішений наперед.
Таким чином, питання це досить злободенне, а у зв'язку з масовим проникненням в нашу країну (і в школу) різних неоконфессіональних, псевдорелігійних і відверто сектантських організацій, що використовують для вербування адептів всі можливі засоби, у тому числі та Інтернет [1], і об'єктивно назрілий: викладати в школі основи релігієзнавства необхідно.
Про що ж говорить статистика? Нещодавно довідково-інформаційний портал Релігія і ЗМІ проводив опитування на тему: «Чи треба викладати релігію в школі і як?». Думки відповіли розділилися таким чином: 42% вважають, що в школах потрібно викладати науку про релігію; 20% не змогли відповісти на це питання; 15% вважають, що релігію викладати не потрібно; 10% - що потрібно, але за вибором батьків і 13% вважають, що дітям повинні викладати православ'я. Фонд «Громадська думка» опитав на цю тему вчителів середніх шкіл. Було встановлено, що введення релігійного (духовного) освіти підтримують 42...