дійсно задав подібне питання, є історичний факт), пропозиція (4), очевидно, помилково (хоча Георг IV і не був особливо розвиненим в інтелектуальному відношенні людиною, навряд чи він коли-небудь сумнівався в тому, що Вальтер Скотт є Вальтером Скоттом). (Подібним же чином якщо м-р Сміт прочитав у газеті, що людина в сірому капелюсі розшукується за вбивство, але не знає при цьому, що цей вбивця є його сусідом м-ром Джонсом, то м-р Сміт може, звичайно ж, відчувати страх перед людиною в сірому капелюсі, але це зовсім не означає, що він боїться м-ра Джонса). У результаті виявляється, що в контекстах типу В«Георг IV одного разу запитав, чи є ...В», в яких продуктивністю виріб імені передують вислови на кшталт В«переконаний, щоВ», В«цікавиться, що В»,В« знає, що В»,В« боїться, що В», або порушується принцип взаимозаменимости рівнозначних виразів (принцип В«коекстенсіональностіВ»), або взаємозамінні імена не мають звичайного сенсу. Фреге схиляється до другого рішенням. Він пояснює випадки, при яких заміна тотожних за значенням виразів призводить до зміни значення всього складного вираження в цілому тим, що в цих контекстах замінні вирази входять до складу косвеннойречі. Він стверджує, що зазвичай імена використовуються для того, щоб позначити своє значення, проте в деяких контекстах, зокрема в пропозиціях типу (3), вони використовуються для того, щоб позначити деякий сенс. Іншими словами, в непрямої мови слова мають не звичайне значення, а означають те, що зазвичай є їх змістом. У статті В«Про сенс та значенняВ» Фреге пише:
В«У непрямої мови слова виступають в непрямому вживанні або мають непряме значення. Відповідно з цим ми відрізняємо звичайне значення деякого слова від його непрямого значення та його звичайний сенс від його непрямого сенсу. Непрямим значенням деякого слова є, таким чином, його звичайний сенс. Ці винятки треба завжди мати на увазі, якщо ми хочемо правильно зрозуміти спосіб зв'язку знака, змісту і значення у кожному окремому випадку В»[52] . p> Тому Фреге шукає способи усунення виникаючих у цьому зв'язку парадоксів на шляху пояснення змісту і значення слів і пропозицій в непрямої мови. У результаті він дійде до висновку, що значенням імені при вживанні його в косвеннойречі стає сенс того ж імені при його вживанні в прямойречі. У цьому зв'язку Фреге вказував на ті обмеження, з якими принцип взаимозаменимости стикається в непрямої мови:
В«Винятки можуть виявитися тільки тоді, коли вихідне ціле речення або його замінна частина є прямою або непрямою мовою; бо в прямій або непрямої мови слова ... не мають звичайного значення; значенням пропозиції в прямої мови також є деяка пропозиція, а в непрямій мові - деяка думка В»[53] . p> Контексти, в яких порушується принцип В«коекстенсіональностіВ» (або, як висловився сам Фреге, в яких значенням імені стає сенс того ж імені при його вживанні в прямої мови) прийнято називати референциально В«непрозоримиВ», оскільки в них залишається неясною зв'язок між ...
