и співпраці між банками, засновані на здійснення банками платежів і розрахунків за дорученням один одного.
Постійне збільшення обсягів банківських операцій, розширення їх видів при одночасному збільшенні ризиків за подібним операціям призводить до поступової зміни традиційних поглядів на кореспондентські відносини. Із другорядного, чисто технічного аспекту банківської діяльності кореспондентські відносини в даний час все більше перетворюються на потужний інструмент щодо зниження операційних ризиків, важливе джерело отримання додаткового прибутку.
У рамках роботи з розвитку кореспондентських відносин банки розробляють і реалізують свою політику по відношенню до інших банківських установ, визначають, з якими банками, в яких областях і на яких умовах розвивати операції. Ця робота включає в себе аналіз фінансового становища банків-кореспондентів, їх репутації і платоспроможності, розробку заходів щодо забезпечення інтересів банків, захисту від ризику неплатежу за операціями з кореспондентом, вдосконалення умов міжбанківських розрахунків і підвищення їх ефективності.
В результаті поняття « кореспондентські відносини» в даний час вийшло за традиційні рамки тільки домовленості між банками про порядок здійснення взаємних операцій і поширилося практично на всі сфери банківської діяльності, включаючи широкий комплекс міжбанківських взаємовідносин, роботу з удосконалення практики міжнародних розрахунків, якість банківського обслуговування клієнтури. Повсюдне впровадження новітніх і безперервний розвиток перспективних технологій дозволяє банкам успішно вирішувати такі завдання як:
прискорення міжбанківських розрахунків;
збільшення спектру наданих клієнтам банку послуг;
повсюдне зниження операційних ризиків;
посилення контролю над фінансовими потоками;
забезпечення найбільш оптимального шляху проходження клієнтських платежів;
зниження операційних витрат на обслуговування клієнтів банків, і як результат, підвищення конкурентноспроможності банку в цілому.
Розрахункові операції комерційних банків за кореспондентськими рахунками базуються на встановленні кореспондентських відносин, які перш, опосредуя зовнішньоекономічні зв'язки, в своєму класичному вигляді мали місце тільки з зарубіжними країнами.
Класифікувати ці відносини можна за низкою критеріїв: по географічній орієнтації, за видами операцій, за характером відносин, за ступенем їх добровільності, та ін
За географічної орієнтації вони поділяються на внутрішні: розрахунки в межах країни, присутність на національних грошових і валютних ринках, ринках капіталу; міжнародні: міжнародні розрахунки, присутність на світових грошових і валютних ринках, ринках капіталу.
Операції можна розділити на два види: обслуговування клієнтів і власні міжбанківські операції. До перших належать операції по комерційних справах клієнтів і надання їм трастових послуг: платежі на основі різних способів і форм розрахунків (дебетових і кредитових перекладів, акредитива, інкасо, клірингу), операції з цінними паперами, надання гарантій і т.д. Власні міжбанківські операції банків включають надання та отримання кредитів, депозитів, купівлю та продаж валют, цінних папер...