ізація систем фінансування освіти, спрямовані на пошук найбільш ефективних моделей та механізмів здійснення цього механізму.
У Росії це введення нормативного бюджетного фінансування та надання господарської самостійності загальноосвітнім закладам [5, c.56].
Більшість економістів сходяться на думці, що важливо знайти раціональне співвідношення державних і приватних джерел фінансування системи загальної освіти. Ми вважаємо, що загальноосвітні послуги мають властивості як громадських, так і приватних благ. Останні повинні проводитися і забезпечуватися на ринковій основі. А го?? ударственний стандарт загальної освіти (громадська компонента освітніх послуг) повинен фінансуватися за рахунок коштів державного бюджету.
Пошук оптимального співвідношення між державним і приватним бюджетне фінансуванням освіти став ключовою проблемою ресозданія системи загальної освіти в інших країнах. У ряді країн у фінансуванні освітніх установ частка позабюджетних джерел становить: у Японії - 57%; в США - 52%; у Канаді - 39%; у Великобританії - 38%.
Аналіз існуючих поглядів на дану проблему допомагає заглибитися в питання організаційно-фінансових аспектів створення ринку додаткових платних освітніх послуг і зробити наступний висновок. У сформованих умовах потрібно істотний перегляд поділу тягара оплати навчання між державою і підприємством - споживачем майбутнього фахівця, а також засобами сім'ї, що дозволить визначити справжню цінність загальної освіти та педагогічної праці.
Сьогодні державою проводиться принцип доступності освіти, під ним розуміється загальна освіта для громадян Росії. Даний принцип за своєю суттю припускає бюджетне фінансування певного освітнього мінімуму на основі розроблених державних освітніх стандартів. Все, що виходить за їхні рамки, має фінансуватися за рахунок коштів замовників, зацікавлених в отриманні додаткових загальноосвітніх послуг.
При цьому державний механізм фінансування працює в частині державного стандарту загальної освіти, а ринковий механізм - в частині додаткових платних загальноосвітніх послуг, ініційованих і затребуваних споживачем. Реалізація нового системи на території Оренбурзької області припускає до 2010 року надання 90% загальноосвітніх закладів статусу самостійного господарюючого суб'єкта. Головною ідеєю виступає створення механізмів, за даних державні (муніципальні) послуги могли б надаватися організаціями Різних організаційно-правових форм.
Участь таких організацій у наданні державних (муніципальних) послуг передбачає створення нового набору бюджетних інструментів, головними з даних є нормативне бюджетне фінансування (НБФ) і державний (муніципальний) соціальне замовлення.
НБФ увазі відшкодування витрат організації на надання стандартизовані послуг конкретним категоріям споживачів за єдиними нормативами, що розраховується в адміністративному порядку, у тому числі - відповідно до затверджених галузевих нормативів фінансових витрат на надання державних (муніципальних) послуг.
Під державним (муніципальним) соціальним замовленням розуміється встановлений державним стандартом загальної освіти освітній мінімум, даний повинен отримати громадянин Російської Федерації на умовах вільного вибору освітньої установи з державним бюджетним фінансуванням організації навчального механізму.
Аналіз позитивного досвіду впровадження нормативного бюджетного фінансування по ряду регіонів, дозволив запропонувати алгоритм впровадження моделі нормативного бюджетного фінансування на території Оренбурзької області.
Створення системи нормативного бюджетного фінансування базується на наступних ключових принципах:
єдина методологія розрахунків;
облік законодавчо затверджених нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості (вартості державної послуги) і мінімальних державних соціальних стандартів;
розрахунок нормативів фінансових витрат у розрахунку на одну послугу (як сукупність витрат на одиницю нормування) - для системи освіти розрахунок нормативу бюджетного фінансування на одного учня.
При створенні бюджетів освітніх установ із застосуванням подушним нормативів. Слід застосовувати такі показники:
величина нормативу на одного учня за типом програми і ступені навчання,
число навчаються за цими програмами;
витрати на утримання навчальних площ.
Доведення фінансових ресурсів з одного рівня бюджетної системи до іншого, аж до загальноосвітнього закладу, має здійснюватися виключно за вказаними показниками. При цьому керівник загальноосвітнього закладу самостійно має визначати напрями використання отриманих ресурсів і с...