едставляє сама по собі ніякого внутрішнього духовної досконалості". Люди із стану кріпосних селян теж складаються з більш-менш поганих і хороших людей. Навіть найпростіші форми життя можуть поєднуватися з моральної ницістю або неприборканої люттю. У цьому випадку ідолом вже є життя простого народу в загальному розумінні цього слова. p align="justify"> Основне оману цих двох напрямків в тому, що народ не треба ні експлуатувати, ні поклонятися нього. Просто необхідно всіма силами йому допомагати, зробити так, щоб народ став жити краще, почувати себе щасливішими. На противагу двом поглядам, двом ідолам соціального життя, одна з яких прагне розділити народ на дві воюючі між собою армії, а друга злити все суспільство в єдину безформну масу, необхідно дотримуватися, на думку автора статті, світлого християнського ідеалу. У первіснообщинному, дикому суспільстві не існувало поділу праці, як і не існує в Царстві Божому. Але в суспільстві, проміжному між ними, це просто необхідно, необхідно, щоб один створив щось, а потім надав продукт свого творіння іншим в загальне користування, необхідно, щоб освічений і культурно освічений клас просвітив і безграмотний. У цьому і полягає та горезвісна істина, шуканий ідеал. "Саме такий розвиток християнської ідеї зумовить рішення цього завдання", - підводить підсумок В.С. Соловйов [6]. p align="justify"> І хоча пройшло більше ста з гаком років, за цей час двічі змінилася форма правління держави, країна пережила дві світові війни, помінялися люди, їх цінності, їх світогляд і вже давно не існує поділу суспільства на нижчий і вищий клас (принаймні, в явно вираженій формі), як і поглядів на їх взаємодію, ця проблема залишається, і навіть стає гостріше і гостріше, актуальніша для сучасного суспільства. Товариства, де живемо ми з вами. Але ідоли теж "не стоять на місці", вони теж змінюються разом із суспільством, і тому зараз вони зовсім інші. br/>
Ідеали і ідоли віртуальної реальності
Вирвавшись з обмеженого кола дій, приписаного тварині самою природою, людини, прагне до визначення свого місця в світі, до пізнання самого себе, до розуміння того, що він повинен робити, щоб пізнати самого себе, і на що, отже, він може сподіватися в результаті такого пізнання. Відтепер і до цього дня, людина у відношенні всього свого життя змушений перебувати "в положенні робочого, що бере участь у спорудженні будівлі, але не знає плану цілого" [10]. Кожна дана епоха з урахуванням того, що вже створено колишніми епохами, змушена подумки добудовувати цей будинок і розглядати його в цілому як можливу або віртуальну реальність, бо обсяг дійсного (світу для нас) і віртуального (світу в собі) буття несумірні. З урахуванням конкретно-історичних уявлень про світ у цілому як про віртуальному (я не знаю, що світ існує, я лише знаю, що його існування можливо) людство і будує своє розуміння власної сутності. Остання є нам у вигляді ідеалу, тобто найдосконалішого прообр...