нов успішно економічного і соціального розвитку будь-якого демократичного держави є нормальне функціонування його зовнішньої економічної діяльності.
Особливе значення цієї діяльності полягає в тому, що вона вносить величезний внесок у технічне переозброєння і модернізацію всіх інших галузей господарства, у створення потужної матеріальної бази суспільства і в кінцевому рахунку сприяє найбільш повному задоволенню життєвих потреб її громадян.
Крім того, зовнішньоекономічна діяльність, здійснювана при посередництві постійного законодавчого регулювання, є суттєвим джерелом поповнення скарбниці держави. Світовий досвід показує, що практично в більшості економічно розвинених країн лише за рахунок митних надходжень від ведення зовнішньоекономічної діяльності формується значна частина доходів державного бюджету. Тому найважливішим завданням зовнішньої економічної політики будь-якого держави була і залишається завдання розвитку і розширення зовнішньої торгівлі, вдосконалення механізму виробничого та інших видів співробітництва з іншими країнами, без чого неможливо здійснення політичних і соціально-економічних перетворень, досягнення світових показників продуктивності праці, насичення внутрішнього ринку необхідними товарами в достатній кількості і високої якості і т.д., зміцнення та захист зовнішньоекономічних інтересів.
Причому рішення цього завдання багато в чому залежить не тільки від успішного проведення таких перетворень, але і від надійного правового забезпечення діяльності держави та інших господарюючих суб'єктів у галузі зовнішньоекономічних зв'язків.
Протягом багатьох десятиліть у нашій країні панувала монополія зовнішньоекономічної діяльності, тобто виключне право держави на здійснення всіх видів зовнішньоекономічних зв'язків. Держава здійснювала свою монополію через спеціально створені органи. Зовнішня торгівля проводилася через Міністерство зовнішньої торгівлі і його галузеві експортно-імпортні об'єднання; міжнародні розрахунки - через Зовнішекономбанк СРСР. p align="justify"> У державних планах визначалися виробництво і розподіл продукції, включаючи експорт та імпорт. Поставки товарів на експорт вироблялися за цінами, що встановлюються державними органами ціноутворення для внутрішнього ринку. Вони могли істотно відрізнятися від світових - бути значно вище або нижче їх. p align="justify"> Економічні методи грали вкрай обмежену роль у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності. Наприклад, застосовувалися надбавки до оптових цін за експортне виконання продукції. Але на імпортовану продукцію при продажу її на внутрішньому ринку поширювалися ціни на аналогічну продукцію вітчизняного виробництва. При цьому враховувалися відмінності в показниках якості і споживчих властивостей імпортних і вітчизняних товарів і застосовувалися надбавки до внутрішніми цінами, диференційовані по групах країн-експортерів. p align="justify"> Митні...