але так, щоб урок відрізнявся завершеністю і самостійністю. Це виражається в тому, що структура модульного уроку, як правило, включає:
· мотиваційну бесіду (те, що іменується організаційним моментом або введенням в тему уроку), що завершується постановкою інтегруючої мети уроку;
· вхідний контроль (перевірка домашнього завдання і повторення вивченого раніше);
· роботу з новим матеріалом;
· закріплення вивченого матеріалу;
· завершальний контроль (перевірка засвоєного на уроці);
· рефлексію.
Останнє пов'язано з самооцінками й судженнями учнів про роботу класу, групи, своєї діяльності на уроці; про те, яке склалося у кожного учня думка про урок і що їм хотілося б побажати.
Урок-лекція
Як правило, це уроки, на яких викладається значна частина теоретичного матеріалу досліджуваної теми.
Залежно від дидактичних завдань і логіки навчального матеріалу поширені ввідні, настановні, поточні та оглядові лекції. За характером викладу і діяльності учнів лекція може бути інформаційною, пояснювальній, лекцією-бесідою і т. Д.
Лекційна форма проведення уроків доцільна при:
· вивченні нового матеріалу, мало пов'язаного з раніше вивченим;
· розгляді складного для самостійного вивчення матеріалу;
· подачі інформації великими блоками, в плані реалізації теорії укрупнення дидактичних одиниць у навчанні;
· застосуванні вивченого матеріалу при вирішенні практичних завдань.
Структура лекції визначається вибором теми і мети уроку. Іншими словами, лекція будується на поєднанні етапів уроку: організації; постановки мети й актуалізації знань; повідомленні знань учителем і засвоєнні їх учнями; визначенні домашнього завдання. Наведемо можливий варіант структури уроку-лекції:
· створення проблемної ситуації при постановці теми, мети і завдань лекції;
· її дозвіл при реалізації наміченого плану лекції;
· виділення опорних знань і умінь та їх оформлення за допомогою пам'ятки Як конспектувати лекцію raquo ;;
· відтворення учнями опорних знань і умінь за зразками конспектами, блок - конспектами, опорними конспектами і т.д .;
· застосування здобутих знань;
· узагальнення і систематизація вивченого;
· формування домашнього завдання постановкою питань для самоперевірки, повідомлення списку рекомендованої літератури та переліку завдань з підручника.
Урок-семінар
Семінари характеризуються, насамперед, двома взаємопов'язаними ознаками: самостійним вивченням учнями програмного матеріалу і обговоренням на уроці результатів їх пізнавальної діяльності. На них хлопці вчаться виступати з самостійними повідомленнями, дискутувати, відстоювати свої судження. Семінари сприяють розвитку пізнавальних і дослідні умінь учнів, підвищенню культури спілкування.
Розрізняють уроки-семінари з навчальним завданням, джерелам отримання знань, формам їх проведення і т.д. У практиці навчання набули поширення семінари - розгорнуті бесіди, семінари-доповіді, реферати, творчі письмові роботи, коментоване читання, семінар-рішення завдань, семінар-диспут, семінар-конференція і т.д.
Зазначимо основні випадки, коли переважніше організовувати уроки у формі семінарів:
· при вивченні нового матеріалу, якщо він доступний для самостійного опрацювання учнями;
· після проведення ввідних, настановних і поточних лекцій;
· при узагальненні та систематизації знань і вмінь учнів з досліджуваної теми;
· при проведенні уроків, присвячених різним методам вирішення завдань, виконання завдань і вправ і т.д.
Семінар проводиться з усім складом учнів. Учитель завчасно визначає тему, мету і завдання семінару, планує його проведення, формулює основні та додаткові питання по темі, розподіляє завдання між учнями з урахуванням їх індивідуальних можливостей, підбирає літературу, проводить групові та індивідуальні консультації, перевіряє конспекти. Отримавши завдання, учні за допомогою пам'яток Як конспектувати джерела raquo ;, Як готуватися до виступу raquo ;, Як готуватися до семінару raquo ;, Пам'ятки доповідача оформляють результати самостійної роботи у вигляді плану або тез виступів, конспектів основних джерел, доповідей та рефератів. [4]
Семінарське заняття починається вступним словом вчителя, в якому він нагаду...