Главная > Контрольные работы > Основні тенденції етногенезу білорусів. Становлення процесу формування білоруської народності

Основні тенденції етногенезу білорусів. Становлення процесу формування білоруської народності


30-05-2013, 20:42. Разместил: tester5













Контрольна робота

на тему

Основні тенденції етногенезу білорусів. Становлення процесу формування білоруської народності



ФЗН група 102 В

студентки

Третьякової Ольги Вікторівни






Мінськ 2011



План


Введення

. Етногенез та етнічна історія

. Основні етапи етнічної історії білорусів

. Основні концепції формування білоруського етносу

. Білоруси - це ослов'янені балти

. Велике князівство Литовське - колиска білоруського етносу

. В«Етнічне відродження білоруського народуВ»

Висновок

Список літератури



Введення


Питання походження білорусів має важливе науково-пізнавальне значення. Хто такі білоруси? Де наше коріння? Коли і під впливом, яких чинників склався білоруська етнос? Який був шлях його становлення та розвитку, перетворення на націю? На всі ці питання, вже довгі роки, безліч вчених шукає відповіді, проте вони не втратили своєї актуальності. Білоруський етнос виник в результаті тривалих історичних процесів. Його етнокультурний фундамент склався в епохи античності і раннього середньовіччя, але після цього білоруси пройшли ще довгий шлях, перш ніж знайшли сучасне ім'я і чітке самосвідомість. p align="justify"> Проаналізувавши історичні аспекти походження білорусів виходячи з того факту, що етногенез народу - складний історичний процес, що має свої витоки, свої періоди, хронологічні рамки, особливості яких необхідно з'ясувати, ми спробуємо розібратися в самому змісті етногенезу білорусів, ті тенденції, які визначали його розвиток.



1. Етногенез та етнічна історія


Так що ж собою являє саме поняття етногенез?

Етногенез (від грец. ? ????, В« плем'я, народВ» і ???????, В« походженняВ»), етнічна історія - процес складання етнічної спільності на базі різних етнічних компонентів. Іншими словами етногенез - це походження народу, процес його становлення та формування. Етнічна історія являє собою процес розвитку етносу з моменту його виникнення і до зникнення з історичної арени. Етнос - це стійка спільність людей, яких об'єднує спільна історія, спільна етнічна територія, мова, культура і самосвідомість.

За час свого розвитку етнос проходить три основних етапи:

. Плем'я - етнічна спільність з нерозвиненою соціальною структурою, яка виникає на стадії розкладання первісного суспільства. У період племені формуються відмінності (професія, матеріальне становище, управління). p align="justify">. Народність - це етносоціальна спільність людей близьких за походженням і побутовій культурі з спільною мовою (за наявності діалектів), етнічною територією і державою. Створюється на основі племен, слабкі культурно-економічні зв'язки, наявність регіональних особливостей в культурі та побуті, невизначеність етнічної самосвідомості. p align="justify">. Нація - це етносоціальна спільність, яка характеризується високою ступінню консолідації суспільства. Всі ознаки етносу яскраво проявляються. p align="justify"> У ході еволюції етнос змінюється, протікають етнічні процеси. Виділяють наступні:

. Міграції - переміщення, переселення на певну територію.

А) Постійна

Б) Тимчасова

В) Сезонна

Г) Маятникова

. Консолідація - об'єднання в єдине ціле близьких за походженням і культурі етносів чи окремих груп єдиного етносу.

. міксація - змішування різнорідних етносів в результаті яких створюється новий етнос.

. Асиміляція - об'єднання 2-х етносів, коли один з них повністю сприймає мову і культуру іншого етносу (розчиняється в ньому).

. Акультурізаця - процес взаємопроникнення культур, коли один етнос сприймає мову і культуру іншого, але не втрачає свою.

. Геноцид - знищення окремих груп населення або цілих народів за расовими, національними, релігійними або іншими мотивами. br/>

. Основні етапи етнічної історії білорусів


Накопичені дослідниками матеріали показують, що перші етнічні спільності на землях Білорусі склалися в глибоку давнину і були представлені родоплеменими утвореннями, залишили після себе ряд археологічних культур з типовими для них ознаками. Виділяють три етапи розвитку білорусів:

1. Найдавніший (доїндоєвропейського). Починається з заселення людьми Білорусії і до 3-2 тис. д.н.е. Найдавніші стоянки людей - Юравічі (близько Мозиря), Бердиш (близько Чечерського) 23-26 т.д.н.е.

Обмерзання: Наровское - 600 т.д.н.е. (Покрило всю Білорусію). Березенський - 480 т.д.н.е. (Покрило всю Белорусь крім Гомельщини). Дніпровське - 32 т.д.н.е. (Всю Білорусію). Сожское - 220 т.д.н.е. (Дійшло до річки Сож). Поазерское - 95 т.д.н.е. (Все крім південно-східної Білорусії). Близько 12 т. л. тому льодовик став відступати 10-6 т.д.н.е. (Період мезоліту). Люди інтенсивно заселяють Білорусію по 3-м напрямам: Південний схід, Південь (з України, середня Білорусія), Західна Європа (західна частина Білорусії). 5-3 т.д.н.е. Неоліт (новий кам'яний вік) - людей стало більше. Все це - найдавніші люди. p align="justify"> Ряд археологічних культур був виявлений вже у фінальному палеоліті і мезоліті, і є підстави вважати, що їх залишили племена, що належали до різних етнічних груп. Етнічно неоднорідним було населення білоруських земель і в неоліті. У той час тут мешкали племена так званої гребінцевої кераміки, причому в археологічних культурах мезоліту і неоліту, попри певні відмінності, видно спадкоємність, а це означає, що різкої зміни населення на території Білорусі протягом кам'яного століття не відбувалося, воно залишалося автохтонним. Однак дати детальну та точну характеристику етнічних спільнот, що сформувалися на білоруських землях в умовах кам'яного століття, не представляється можливим. Насамперед, тому, що невирішеним залишається питання, якою мовою вони користувалися. Винятки становлять лише спільності, пов'язані з культурою типовою ямочно-гребінцевої кераміки, виділеної в північно-східних районах Білорусі. І представляли племена фіно-угорського походження, які проникли сюди в другій половині ??? тис. до н.е. з середніх територій. Знаходження давніх фінно-угрів в межах території Білорусі підтверджують різні джерела, а також антропологічні дані, що свідчать про наявність у населення даного регіону монголоїдні рис.

. Балтський 3-2 т.д.н.е. і до середини 1 т.н.е. Поява індоєвропейців (арійців). Прабатьківщина територія малої середньої Азії (кордон Вірменії і Туреччини). Розвинені племена (металургія, тваринництво, землеробство, колесо, близько підійшли до створення держави). В 4 т.д.н.е. розселяються: 1-а хвиля на схід (таджики, курди, пуштуни, індійці), 2-а хвиля на захід 3 т.д.н.е. (Слов'яни, скіфи, германці, балти, кельти, італіки). Прабатьківщина балтів - середнє протягом Дніпра (Київ). У 3-2 т.д.н.е. пішли на Білорусь і Прибалтику. Західні балти - Калінінград (пруси), східні балти - литовці, латиші, Дніпровські балти - Білорусь. p align="justify"> Важливі зміни в розвитку етнічних процесів відбувалися в кінці кам'яного століття - початку століття металів на рубежі ??? -?? тис. до н.е. Цей рубіж слід особливо виділити, бо на білоруських землях стали розселятися племена індоєвропейського походження. Вони зайняли величезну територію Центральної та Східної Європи, і в результаті їх взаємодії з місцевим населенням тут склалися нові етноси, зокрема, германці, балти і слов'яни. При цьому першими на білоруських землях виявилися балти (предки сучасних литовців, латишів). Є підстави вважати, що Балтської була вже середньовічна культура бронзового століття, що сформувалася на місцевому доїндоєвропейського субстраті. Білоруський історик Е. Загорульскій розглядає Середнє Подніпров'я в якості початкової області формування балтів, з якої вони поступово посунулися і в інші райони. Аналіз джерел показує, що саме балти принесли індоєвропейську культуру на білоруські землі і склали основний етнічний масив населення, що проживало тут не тільки в бронзовому, але і ранньому залізному столітті (середині ? тис. до н.е.)

Слов'янський. Середина 1 т.н.е. і по теперішній час.

Нові етнічні зміни на білоруських землях були пов'язані з розселенням тут слов'ян, їх східної гілки. Практично ніхто не заперечує цей факт, що слов'яни - народ індоєвропейського походження. Правда, з питання про механізм поділу індоєв...ропейців та освіта слов'ян висловлювалися різні думки. Так деякими археологами була запропонована схема, що спочатку з індоєвропейців (північної групи) виділилися балти, а пізніше на основі однієї з западнобалтскіх груп утворилися слов'яни, тобто слов'яни є більш молодим етносом, ніж германці і навіть балти. Але дана точка зору не стала загальновизнаною. Як зазначає Е. Загорульскій, В«найбільш кращою, логічною і не має серйозних контраргументів представляється схема, за якою розпад північної групи індоєвропейців супроводжувався одночасним формуванням у різних місцях і на різних етнічних субстратах германців, балтів і слов'янВ». p align="justify"> Спірним залишається питання і про прабатьківщину слов'ян. Проте більшість сучасних вчених бачать її в Європі і поміщають на північ від Карпат в район басейнів річок Ельби, Одеру, Вісли, Верхнього Подністров'я та прилеглих областей. Саме тут виділена археологічна культура кулястих амфор, хронологічно і генетично пов'язана з витоками слов'ян. Треба зауважити, що окремі пам'ятники цієї культури виявлені і в Білоруському Понемання, а також у верхів'ях Прип'яті та Середньому Подніпров'ї. Надалі склалися археологічні культури, носіями яких були вже слов'яни. p align="justify"> На розселення слов'ян, як і інших індоєвропейських племен, великий вплив зробили міграційні процеси, викликані змінами в суспільному розвитку, зростанням населення, його щільності, тиском з боку інших етносів. Особливо активізувалися вони під час другого В«великого переселення народівВ», яке почалося в II-III століттях н.е. з походу німецького племінного об'єднання готовий. В результаті слов'яни досить швидко просунулися на нові землі, досягнувши Балканського півострова, а також багатьох районів Середньої і Південно-Східної Європи, про що свідчать пам'ятки празької археологічної культури. При цьому не виключається, що тоді ж стали складатися місцеві особливості матеріальної і духовної культури ранніх слов'ян і почався їх розпад на три групи - західну, південну і східну. Походження білорусів, як ми побачимо, буде безпосередньо пов'язано з східними слов'янами. p align="justify"> Таким чином, в історії Білорусі слід виділити окремий великий період, який хронологічно охоплює кам'яний, бронзовий і ранній залізний віки. Це був час виникнення на білоруських землях древніх етносів і розселення індоєвропейських племен, з яких сформувалися балти, що займали більшу частину території Білорусі, і слов'яни, що знаходилися в південних районах. br/>

3. Основні концепції формування білоруського етносу


Процес формування білоруського етносу, досить складний і суперечливий. Серед учених немає єдиної думки як про час появи білорусів як етносу, так і про предків сучасних білорусів. Вважається, що етногенез білорусів відбувався на території Верхнього Подніпров'я, Середнього Подвинья і Верхнього Понемонья. Деякі дослідники (Георгій Штих, Микола Єрмолович, Михайло Ткачов) вважають, що білоруський етнос існував уже в XIII столітті. Археолог Валентин Сєдов вважав, що білоруське етнічна спільнота склалося в XIII-XIV століттях, Мойсей Гринблат - у період з XIV по XVI століття. p align="justify"> Виникнення Білорусі як етнічної території, її східнослов'янського населення є складовою частиною процесу формування білоруського народу (етногенезу). Не можна відповісти на численні запитання про походження Білорусі без розгляду цілої низки проблем білоруського етногенезу, без відповіді на питання про предків білорусів, історичних коренях нашого народу. p align="justify"> На сьогоднішній день, на жаль, серед учених Білорусі немає єдиної точки зору щодо етногенезу білорусів. Існує безліч різноманітних версій про те, звідки пішли білоруси, де знаходяться їхні етнічні корені, в межах яких державних утворень йшло формування нашої народності, нашої нації. Наявність декількох концепцій виникнення Білорусі та походження білоруського народу обумовлено складністю самого процесу освіти етнічної території та способів її дослідження, різноманітністю джерел, які дуже часто в корені відрізняються один від одного. p align="justify"> Існують кілька принципово різних концепцій етногенезу білорусів:

. Кривицьке теорія походження (етногенезу) білоруського народу

Однією з таких теорією походження білоруського народу є кривицьке теорія, сформульована в основних рисах ще в другій половині XIX століття і отримала значний розвиток на початку XX століття в працях ряду вчених, зокрема відомого білоруського історика і громадського діяча Вацлава Ластовського (1883-1938). В. Ластовський стверджував, що в основі становлення білоруського народу лежить традиційна культура одного з перших східнослов'янських етнічних спільнот - племені кривичів, які і є предками білорусів. Вчений виходив з того, що саме кривичі були найбільш численним спів...товариством серед племен на території сучасної Білорусі і займали деякі землі за її межами. Більше того, саме на території розселення кривичів було утворено таке державне утворення, як Полоцьке князівство, яке справило істотний вплив на розвиток решти частини білоруських земель. В. Ластовський висловлював також думка про те, що білорусів більш правильно називати В«кривичамиВ», а Білорусь - В«КривеВ». Незважаючи на ряд фактів, що свідчать на користь даної теорії, її основне положення про те, що предками білорусів є кривичі, а етнічна територія білоруського народу сформувалася на етнічній території кривичів, суперечить дійсності. Кривичі і їх етнічна територія (Кривий) зникли в середині XII століття, а білоруський етнос, його етнічна територія в цей час ще не сформувалися. Спірність даної концепції виявляється і в тому, що вона не може переконливо пояснити виникнення етнічних рис південно-білоруського населення, оскільки кривичі жили тільки в північній і центральній частині сучасної Білорусі. p align="justify"> Відомі білоруські вчені Я.Ф. Карський і В.І. Пічета, що включили до складу предків білорусів не тільки кривичів, але радимичів і дреговичів, в деякій мірі подолали однобокість кривицьке теорії. Однак і вони не врахували того важливого чинника, що між слов'янськими племенами, з одного боку, та білорусами - з іншого, немає безпосередньої спадкоємності. Дреговичі, кривичі і радимичі зникли в XII столітті, а общебелорусскій комплекс мови і культури в цей час ще не сформувався. p align="justify">. Балтська теорія походження (етногенезу) білоруського народу

Існує ще одна досить цікава і добре аргументована теорія походження білоруського народу. Це Балтська теорія, що сформувалась в 60-х - початку 70-х років XX століття і зв'язує походження білорусів з проживанням на території сучасної Білорусі в дослов'янський період балтів. Одним з авторів цієї теорії виступив московський археолог, доктор історичних наук В. В. Сєдов. Він висловив думку про те, що змішання слов'ян і балтів мало своїм результатом формування білоруського етносу, своєрідність його культури і мови. При цьому, стверджував учений, балти в етногенезі білорусів зіграли роль субстрату (підоснови). Свою теорію В.В. Сєдов аргументував даними археологічних розкопок, які проводив на території Білорусі та на Смоленщині. Він знайшов цілий ряд прикрас, знарядь праці, зброї, які були характерні для Балтської культури і не належали слов'янам. На основі археологічних даних В. В. Сєдов дійшов висновку, що наприкінці бронзового і в період залізного віку на території південно-східного узбережжя Балтійського моря до верхів'я Дону, включаючи басейн Оки, і від Подніпров'я до Київщини жили балти, З середини першого тисячоліття почалася міграція слов'ян. Але вони не змогли витіснити балтів, більше того, балти взяли активну участь в етногенезі слов'янських племен, увійшли до їх складу і сприйняли різні діалекти їхньої мови. Таким чином, основним, визначальним чинником формування білоруського етносу, згідно Балтської теорії, вважається колонізація слов'янами території, розташованій на північ Прип'яті, включаючи Верхнє Понемання, Верхнє Подвинье і Подніпров'ї, асиміляція ними балтів, вплив балтів на мову і культуру слов'янських племен. Доказом цьому служить той факт, що багато елементів мови і культури білорусів мають балтські коріння, наприклад, поклоніння вужам і каменів в традиційної релігії білорусів, постоли прямого плетіння, техніка будівництва житла, ряд звуків білоруської фонетики (твердий В«рВ», В«аканняВ» і т. д.).

Незважаючи на значну аргументованість Балтської концепції, ряд вчених знайшли багато спірних моментів у твердженні про те, що виділення білоруського етносу з інших груп слов'янського населення обумовлено в основному впливом балтів. Ставляться підлогу сумнів значний вплив балтів на формування білоруського народу, його культури, мови, відірваність білорусів від інших східнослов'янських народів - росіян і українців. p align="justify">. Давньоруська концепція походження (етногенезу) білоруського народу

Спірною є й інша концепція етногенезу білорусів - давньоруська концепція. Одним з її теоретиків був наш земляк - доцент Петербурзької духовної академії М. О. Кояловіч (1828-1891), який захищав панславістську концепцію історії Росії і вважав, що російський народ складається з трьох частин: великоросів, малоросів і білорусів. Відповідно до даної теорії, кривичі, радимичі, дреговичі, а також інші східнослов'янські племена змінилися в етнічному відношенні ще до формування білоруського, російського та українського народів. Спочатку на зміну східнослов'янським етнічним спільнотам прийшло загальне східнослов'янське співтовариство, а їхні етнічні території утворили Київську Русь, яка і була попередницею Білорусі, України та Росії. p align="justify"> Сьогодні ця теорія заперечується багатьма в...ченими, меншість з яких заперечують існування в минулому спільної східнослов'янської спільноти - давньоруської народності. Дійсно, існує дуже багато питань, на які дана теорія не дає відповідей. По суті, не підтверджені фактичним матеріалом хронологічні рамки існування подібної народності (склалася в IX-X століттях, розпалася в XII столітті) на території Білорусі. Спрощено теорія пояснює також шлях виникнення Білорусі з етнічної території Стародавньої Русі, не враховуються складності способів і шляхів утворення нової етнічної території, вплив на цей процес не тільки еволюції, але і дифузійних явищ культури і мови, назви. Не переконує і твердження, що на розпад давньоруської народності вплинули процес зникнення з політичної карти Київської Русі й утворення на її території Великого князівства Литовського і Московської держави, а також навала монголо-татар і хрестоносців. Але ж предки сучасних білорусів, росіян і українців спільно проживали в одній державі, у ВКЛ, впродовж XIII-XVIII століть, проте процес завершення формування давньоруської народності так і не був здійснений. Це може означати те, що кожен з позначених вище народів йшов своїм власним історичним шляхом. Зближав їх, безумовно, давньоруська мова, спільні риси культури, загальне етнічне самоназва (росіяни, руси, русини), єдина православна релігія. p align="justify">. В«ФінськаВ» концепція

Існує також і В«фінськаВ» концепція, висунута письменником Іваном Ласкавим. Згідно їй, предками білорусів виступили фінно-угри. Концепція сформована на підставі наявності значної кількості давніх фінно-угорських гідронімів на території Білорусії (наприклад, Двіна, Свір). Нині проте вважається, що фінно-угри виступили субстратом НЕ білорусів, а балтів. p align="justify">. В«ПольськаВ» і В«великоруськаВ» концепції

Хронологічно першими виникли В«польськаВ» (Л. Галембовскій, А. Рипінскій) і В«великоруськаВ» (А. Соболевський, І. Срезневський) концепції, згідно з якими етнічна територія білорусів розглядалася як споконвічно польської чи споконвічно великоруської відповідно, аргументом чого служило відсутність у білорусів окремої мови. Тим часом, ще на початку XX століття Євфимія Карський у фундаментальній праці В«БілорусиВ» довів самостійність білоруського прислівники як від польської мови, так і від великоросійського прислівники російської мови, тим самим спростувавши основний аргумент прихильників даних концепцій. br/>

4. Білоруси - це ослов'янені балти

етнічний білоруський балт князівство

Новий період в етнічній історії Білорусі визначився приблизно з середини I тис. н.е. і почався він з розселення та закріплення на білоруських землях східнослов'янських племен дреговичів, радимичів і частини кривичів. На розвиток етнічних процесів тоді вплинули два важливі чинники. По-перше, слов'яно-балтський синтез, який додав етнічним процесам субстратний характер, і, по-друге, взаємодія самих слов'ян, посилення зв'язків між ними як на регіональному рівні, так і на просторах усієї Східної Європи, зайнятих ними. Вплив слов'яно-балтського синтезу на етнічні процеси, що розвивалися на білоруських землях у ранньому середньовіччі, визнають практично всі дослідники. З'явилася навіть особлива теорія походження білорусів - теорія так званого В«балтського субстратуВ», прихильники якої стверджують, що білоруси як етнос склалися саме під впливом балтів. Причому складну проблему етногенезу білорусів вони пояснюють простою формулою: В«білоруси - це ослов'янені балтиВ», або В«білоруський етнос сформувався в результаті змішування східнослов'янських племен з балтамиВ». Однак такий підхід до етногенезу білорусів поділяють не всі вчені. Більш обгрунтовано, на погляд сучасних білоруських істориків, думка тих з них, хто вважає, що під впливом балтів складався не білоруська етнос, а східнослов'янські освіти дреговичів, радимичів і кривичів, що розселилися на білоруських землях протягом VI-X століть. Тому їх слід рассмарівается не просто як племена або союзи племен, а як нові етніческіеобщності, своєрідні протонародності. В«Вони - не племена і не союзи племен, - пише М. Пилипенко, - а сформувалися протонародності початкового етапу ранньокласового суспільстваВ». Білоруський історик Г. Штих назвав їх навіть протобелорусскімі етнічними утвореннями. З іншого боку, при вивченні етнічної ситуації, що склалася на білоруських землях у середньовіччі, ми повинні враховувати зв'язки і між самими східнослов'янськими етнічними утвореннями, на основі яких складалася нова спільність - общевосточнославянская давньоруська народність. Не вдаючись у детальний аналіз питань, що стосуються цієї народності (її визнають не всі вчені), треба відзначити, що саме з даним періодом і історично, і генетично пов'язаний білоруська етнос. br/>

5. Велике князівство Литовське - колиска білоруського етносу


Істотні зміни відбулися у Східній Європі в результаті монгольської навали, яке перервало послідовний процес розвитку давньоруської цивілізації. Протягом 1237-1239 рр.. монголи завоювали Північно-Східну Русь і Чернігівську землю, в 1240 р. - Київ і Південну Русь. Наслідки цього завоювання виявилися дуже важкими. Більшість давньоруських земель потрапило в залежність від Золотої Орди - держави, створеної монгольськими ханами в причорноморських і поволзьких степах. Це призупинило контакти із Заходом. p align="justify"> Білоруські землі цілком або майже цілком уникли такої залежності, але це було досягнуто за рахунок розриву з колишньою традицією, заснованої на владі династії Рюриковичів. Замість цього в князівствах Понемання, а потім і в Полоцьку утвердилася династія литовського походження. Подальший розвиток цих земель було мало пов'язане з явищами і процесами на територіях, контрольованих Ордою. Фактично в цей момент були зроблені перші кроки на шляху формування самостійного білоруського етносу, хоча шлях цей розтягнувся не на одне сторіччя. p align="justify"> ВКЛ з самого початку формувалася як двухетнічное держава, до складу якого увійшли племінні балтські князювання і ряд російських князівств, які в період між 1245 і 1250 рр.. визнали владу Міндовга - власника Литовської землі у вузькому сенсі. Цей талановитий політик домігся домінування в політичному союзі литовських князівств і в протидії експансії хрестоносців поширив свою владу на частину території ятвягів, куршів, земгалів і селів. Протягом кількох наступних десятиліть Новогородської земля, етнічна Литва і прилегла частина ятвягів міцно зберігали політичну єдність, у той час як Полоцька земля і Жемайтія тимчасово відривалися від нього. Найбільше розширення держави, досягнуте Миндовгом в 1260-1263 рр.., Було остаточно відновлено Вітеня на рубежі XIII - XIV ст. p align="justify"> У цей період намітилося активне взаємопроникнення балтського і східнослов'янського етнічних масивів. На їх пограниччі формувалася обширна змішана зона, значна частина якої охоплювала територію сучасної Білорусі. Особливо показово поширення культури кам'яних могил, западнобалтской за походженням. Вона сформувалася в ХІІ-ХІІІ ст. в процесі еволюції культури кам'яних курганів. Характерний для неї похоронний обряд простежується в околицях Слонима, Новогородка, басейні німанської Березини і верхньої Вілії, звідки епізодично проникає навіть у верхів'я Березини днепровской.Ето дозволяє говорити про досить масовому розселенні на землях ВКЛ ятвягів і прусів, вихідний ареал яких у другій половині ХІІІ в . був завойований Тевтонським орденом. З цим розселенням, а також з подальшою асиміляцією частини носіїв культури восточнобалтскіх курганів можна пов'язати підвищену концентрацію гаплогрупи N1c в Гродненській області. p align="justify"> Протягом 1315-1377 рр.. владу литовських князів Гедиміна і Ольгерда поширилася на всю територію Білорусі. У цей період перевищує литовська династія дотримувалася язичництва, що давало підстави Тевтонському і Лівонському орденів проводити агресивну політику. Протистояння цієї агресії було одним з головних напрямків політики ВКЛ, що безсумнівно обмежувало приплив інновацій із Заходу. Другим напрямком була експансія на Русі, де ВКЛ небезуспішно виступало об'єднавчим центром для роздроблених князівств. Заради цього і Гедимін, і Ольгерд дотримувалися віротерпимості, старанно підтримуючи баланс між язичницької і православної частинами держави. Православна церква мала досить високий статус і користувалася державною підтримкою. p align="justify"> При Ольгерде почалося військово-політичне протистояння між ВКЛ і іншим об'єднавчим центром, який виник у північно-східній частині давньоруської території - навколо Москви. Співіснування цих центрів призвело до формування двох самостійних етносів, які однаково користувалися старим етнонімом В«росіяниВ». Від одного з них відбувається титульна нація сучасної Росії, від другого - білоруси та українці. p align="justify"> У 1385 році відбулося не менше важлива подія - династична унія між ВКЛ і Польським королівством. Незабаром католицизм став офици альної державною релігією. Це включило Білорусь і Україну в сферу впливів західноєвропейської цивілізації, ще більш віддаляючи їх від інших частин Русі. p align="justify"> Подальша історія російського населення ВКЛ - це вже історія безпосередньо несформованого білоруського етносу, в ході якої остаточно склалися ті етнографічні та мовні риси, які згодом були усвідомлені як білоруські. Етногенез закінчився, почалася етнічна історія. p align="justify"> Значення ВКЛ не тільки в тому, то воно стримало політичне дроблення раніше сформованих на території Білорусі князівств, а й у тому, що воно посилило інтеграційні процеси, об'єднало історичні області, виділилися тут раніше, закріпивши тим самим ареали етнічної території біл...орусів. У рамках ВКЛ оформилися і основні ознаки білоруської народності, а населення білоруських земель вже усвідомлювала себе самостійним народом, відмінним від інших, користуючись назвами В«русиниВ», В«руськіВ», В«литвиниВ», В«литвини-русиниВ», а потім і В«БілорусцемВ» , В«білорусиВ». І якщо в назву В«литвиниВ» тоді вкладався державно-політичний зміст (хоча це поняття виступало в різному значенні, то терміни В«русиниВ», В«руськіВ», В«БілорусцемВ», В«білорусиВ» наповнювалися етнічним змістом, маючи в той же час і релігійно -конфесійну забарвлення. В історичній літературі спра-едліво підкреслюється: вже тоді формувався білоруська етнос придбав потенціал, що дозволив йому, незважаючи на всі складнощі наступного часу і навіть втрати своєї соціальної еліти (що зазнала полонізації), не тільки зберегти свої особливості і традиції, а й перетворитися на націю, утворення якої, на думку І. Марзалюк, почалося вже у XVI - першій половині XVII століття.


6. В«Етнічне відродження білоруського народуВ»


При оцінці етнічної ситуації, що складалася на білоруських землях з другої половини XVI століття, необхідно враховувати дві групи явищ: ті, що гальмували, вірніше, ускладнював етнічні процеси, і ті, що сприяли їх розвитку, консолідації населення , створювали передумови для перетворення народності в націю. Перша група явищ була характерна для другої половини XVII - першої половини XVIII століття. Але вже з середини XVIII століття посилилися позитивні тенденції. Так, до цього часу в основному була подолана господарська розруха, викликана військовими діями, що проходили на території Білорусі, почалося пожвавлення, а потім і підйом в економіці. Виросла чисельність населення, не порушена була і етнічна територія білорусів, а характер їх розселення залишався компактним. Стійким опинився і топонім В«Біла РусьВ»: протягом XVII-XVIII століть він поширився вже на велику частину території, на якій формувався і розвивався білоруський етнос. p align="justify"> Всі ці позитивні тенденції не тільки збереглися, а й отримали подальший розвиток у XIX столітті. Саме впродовж цього сторіччя складалися передумови для перетворення білоруської народності в націю, і певним рубежем в цьому процесі став кінець XIX - початок XX століття. При цьому змінилися і державно-політичні умови, в яких йшло формування нації. Білоруські землі після поділів Речі Посполитої опинилися в складі Росії. Як би не прагнули деякі націоналрадікальние історики принизити значення приєднання білоруських земель до Росії, але саме з цього часу стали складатися більш сприятливі можливості для розвитку білоруського етносу, почався період В«етнічного відродження білоруського народуВ». Для виникнення білоруської нації істотне значення мали зміни, що відбувалися в економіці, і швидке зростання капіталістичних відносин. Вона формувалася на тій же території, яка в якості етнічної визначилася ще в період ВКЛ. Правда, російська влада не виділили етнічну територію білорусів в окрему адміністративну одиницю, і тому вона опинилася в губерніях Західного та Північно-Західного краю Російської імперії. Разом з тим вже в першій половині XIX століття були зроблені спроби визначити етнічні кордони проживання білорусів, скласти науково обгрунтовану карту їх розселення. Ця робота була продовжена в другій половині XIX - початку XX століття за участю академіка Є. Карського, а потім і відомого історика і етнографа М. Довнар-Запольського. p align="justify"> Як показали підсумки Всеросійського перепису населення 1897 року, в межах етнічної території білорусів, пов'язаної із західними губерніями, проживало близько 4,8 млн. чоловік, і жителі 35 повітів даних губерній (з 47) рідною назвали білоруська мову. В основному це було сільське населення, воно за чисельністю переважало у всіх губерніях. До кінця XIX століття зросла і міське населення, з 350 до 650 тис., хоча питома вага білорусів серед жителів міст був невеликий (за підрахунками М. Бича, він склав 14,5%). Проте, в процесі капіталістичного розвитку міста Білорусі перетворювалися на промислово-торговельні та культурні центри, відіграючи важливу роль у консолідації білоруської нації. Посилювалася і роль буржуазних соціальних груп, йшло формування робітничого класу, національної інтелігенції. Однак і в цьому відношенні білоруська нація мала свої особливості. Так, в ній слабо була представлена ​​промислово-торгова буржуазія, в якій переважали євреї. Купці, які назвали рідною білоруську мову в ході перепису 1897 року, проживали тільки в 23 повітах з 35, а також менш ніж у половині міст. Більш широко були представлені білоруси серед робітничого класу, особливо на підприємствах, що знаходилися в сільській місцевості. Важливим є і той факт, що білоруський мову назвали рідною близько 52% спадкових дворян 35 повітів п'яти західних губерній, а в сільській місцевості цей показник виявився ще вищим - 60,3%. Рідною мовою вважали білоруська 60% вчител...ів, 40% чиновників, 29% поштово-телеграфних службовців, 20% лікарів, 10% юристів. Вони складали основу білоруської національної інтелігенції. До неї слід віднести також письменників, діячів мистецтва, інших творчих осіб, пов'язаних з білоруською культурою. Сама ж білоруська культура набувала все більш виражений національний характер, що знаходило відображення в літературі, мистецтві, інших сферах. Все це справляло вплив і на етнічну самосвідомість населення білоруських земель, стає все більш виразним. Етнонім В«білорусиВ», як показують дослідження, до кінця XIX століття витіснив всі інші назви, хоча в деяких місцевостях і раніше використовувалися і локальні етнікона (В«полешукіВ», В«полесянеВ»), а жителі ряду віддалених районів взагалі (як показали опитування) не могли визначити свою національно-етнічну приналежність і називали себе В«тутейшияВ», В«тубильциВ». Разом з тим і в цей період етнічна самосвідомість білорусів багато в чому ще було пов'язано з релігією, віросповіданням. Так, багато з православних були носіями загальноруського, точніше В«западнорусскогоВ» самосвідомості, католики, особливо із шляхти, були близькі до етнічним полякам. Але ігнорувати особи католицького віросповідання при розробці проблеми походження білорусів немає підстав. Проти цього тоді виступали як місцеві, так і деякі російські дослідники. Етнограф А. Сапунов, наприклад, вважав, що зарахування білорусів до числа поляків тому, що вони католики, є В«етнографічним грабункомВ». За національну єдність білоруського народу, подолання конфесійного поділу білорусів виступали і учасники визвольного руху в Білорусі. В«Конфесійне поділ білоруського народу на православних і католиків, - пише О. Латишонок, - було основною перешкодою, яке прагнуло подолати білоруське національний рух на шляху до створення сучасної націїВ». Слід зауважити, що в кінці XIX - початку XX століття став змінюватися і характер білоруського визвольного руху, воно набувало політичну спрямованість з постановкою питання про право білоруського народу на державне самовизначення. p align="justify"> Таким чином, білоруська етнос пройшов великий і тривалий шлях зародження і розвитку. Він має глибокі історичні корені, які йдуть у древній період, пов'язаний із заселенням і освоєнням людиною білоруських земель. Цей процес активізувався з розселенням індоєвропейських племен і закріпленням тут східних слов'ян. Не викликає сумніву той факт, що білоруси сформувалися як східнослов'янський народ індоєвропейського походження і як спільність пройшли через різні історичні стадії і етно-соціальні форми, придбавши вже наприкінці XIX - початку XX століття національні риси. Історичні ж умови для етногенезу білорусів були досить складними і суперечливими, причому не раз змінювалося державно-територіальний простір, в якому йшло становлення і розвиток білоруського етносу. Однак не порушена була генетична спадкоємність, а етнічні зміни відбувалися відповідно до закону адаптації, що дозволяло білоруському етносу формувати якості, які забезпечували йому реально можливе існування в конкретно-історичної середовищі існування. Дана закономірність діяла і протягом XX століття. У цей період були збережені генетична спадкоємність і еволюційний шлях розвитку етнічних процесів на білоруських землях. Це підтверджується і антропологічними даними про стан сучасного генофонду білорусів. Вони свідчать, що В«білоруси (папуляция Карен жихароСћ вядуць свій радавод на працягу прикладна 130-140 каленаСћ, г.зн. пачинаючи амаль за 1,5 тис. гадоСћ да н.е.В». Це принципово важливий висновок антропологів, який спростовує думку тих , хто прагне принизити білоруська етнос і його історію.



Висновок


Додавання білоруської нації в сучасному розумінні завершилося лише впродовж ХХ століття, з появою літературної мови, загального інформаційного та економічного простору, національної самосвідомості і, врешті-решт, власної суверенної держави.



Список літератури


Беларуская думка № серпня 2010 стор 52-57 Походження білорусів: історичний аспект. Петро Дмітрачков, кандидат історичних наук. p align="justify"> Хрестоматія з історії Білорусі: навч. посібник. У 2 ч. - Ч. 1 З найдавніших часів до 1917 р./упоряд.: Я.І. Трещенок та ін; під наук. ред. К.М. Бондаренко. - Мінськ: Вид. центр БДУ, 2008.

Повне зібрання російських літописів. Т. 35. Білорусько-литовські літописи. М., 1980. Див також: Беларускія летапіси// Старажитная беларуская літаратура: Зборнік. Мн., 1990. p align="justify"> Передісторія білорусів з найдавніших часів до XIII століття/Составл., переклад, наукове редагується. А. Є. Тараса. Мінськ: Харвест, 2010. p align="justify"> Ермаловіч М. Па слядах аднаго міфа. - Мн., 1989. p align="justify"> Сєдов В. В. Археологія та проблема формування білорусів// Етногенез білорусів. Тези доповідей на науков...ій конференції з проблеми В«Етногенез білорусівВ». - Мн., 1973. p> Персональний сайт білоруського історика В'ячеслава Носевіч <

Чернявський М. М. Ч 21 Ілюстрована історія Стародавньої Білорусі. - Мн.: Нар. Асвета, 1997. - 223с.: Іл. p> Архів Історія Білорусі <

Уладзімір АрлоСћ. Краіна Білорусь. Ілюстраваная гістория. Електронна бібліотека <

Іван Саракавік БеларусазнаСћства. Електронна бібліотека <

Білоруси - слов'яно-балти? (Інтерв'ю з Валянцінам Сядовим) Криніца: газета В«літаратура и МастацтваВ», 30.04.1993. br/>


Вернуться назад