Зміст
В
Введення
1. Взаємозв'язок політики державних запозичень з бюджетними концепціями
2. Концепція циклічного балансування бюджету
3. Концепція автоматичної стабілізації бюджету
4. Концепція компенсуючого бюджету
Висновки
Використано джерела
Введення
В
Тема роботи "Взаємозв'язок політики державних запозичень з бюджетними концепціями ".
У роботі розглянуто роль і значення державних запозичень у провідних бюджетних концепціях, виявлено позитивні і негативні аспекти використання цих запозичень для фінансування дефіциту державного бюджету.
В умовах глобалізації проблема фінансування реального сектора економіки набуває новий вимір. Швидкоплинність пріоритетів структурної політики під дією глобалізаційних процесів вимагає від уряду збільшення державних витрат на оновлення і розвиток промисловості, енергетики, сільського господарства, транспорту, телекомунікацій, зв'язку і т.п. Необхідність фінансування зазначених напрямків ставить перед урядом завдання закладання у державному бюджеті країни відповідної суми грошових коштів. У кожному бюджеті закладається певна величина зростання національної економіки, яка прогнозується і від досягнення якої залежить, чи буде виконаний державний бюджет. Недосягнення запланованих показників тягне за собою виникнення ряду негативних економічних наслідків, що, у свою чергу, змушує уряд країни міняти свою економічну політику і застосовувати загальноприйняті у світовій практиці методи вирішення проблеми бюджетного дефіциту.
Мета цієї роботи полягає в дослідженні взаємозв'язку теорії державного боргу з провідними бюджетними концепціями, а також у розгляді державних запозичень як методу усунення дефіциту бюджету.
1. Взаємозв'язок політики державних запозичень з бюджетними концепціями
В
Світова бюджетна практика показує, що існують кілька основних шляхів вирішення проблеми бюджетного дефіциту, серед яких можна виділити перегляд видаткової частини державного бюджету, емісію грошей, збільшення податкового навантаження на економіку та здійснення запозичень на фінансовому ринку.
Перегляд видаткової частини державного бюджету як метод боротьби з бюджетним дефіцитом використовується урядами країн досить рідко, оскільки містить певні протиріччя. Так, скорочення видаткової частини державного бюджету може, з одного боку, зменшити або навіть усунути бюджетний дефіцит, а з іншого - привести до зростання політичної та соціальної напруженості в суспільстві, оскільки найчастіше уряд намагається знизити витрати на розвиток соціальної сфери. У свою чергу, це негативно позначиться на формуванні позитивного іміджу політичної сили, яка на даний момент керує урядом. Тому уряди країн намагаються використовувати інші методи боротьби з бюджетним дефіцитом, уникаючи тим самим застосування такого методу на практиці.
Емісія грошей для покриття бюджетного дефіциту здатна вирішити поставлене перед урядом завдання, хоча і може при цьому створити іншу, більш загрозливу для економіки, проблему - інфляцію. Грошова емісія неминуче збільшить грошову масу в обігу, що й призведе до розвитку інфляційних процесів. Зростання цін на продукцію масового споживання і знецінення заощаджень населення сформують негативне ставлення суспільства до уряду, що знаходиться при владі. Тому цей метод усунення дефіциту бюджету рідко використовується у світовій практиці.
Використання методу збільшення податкового навантаження на економіку для усунення бюджетного дефіциту буде стимулювати поступовий перехід суб'єктів підприємницької діяльності у тіньовий сектор економіки, що повністю анулює користь від підвищення податкових ставок і сум різноманітних зборів.
Варіант залучення грошових коштів на фінансовому ринку має менше недоліків, ніж запропоновані шляхи усунення бюджетного дефіциту, оскільки в даному випадку, по-перше, уряд може швидко залучити на цьому ринку необхідну суму грошових коштів, а по-друге, один уряд займає грошові кошти в борг, а вже зовсім інше шукає шляхи, як цей борг повернути. Інакше кажучи, питання повернення боргу буде вирішуватися не відразу, а лише через деякий проміжок часу - згідно з закінченням строків погашення кредитів. Саме тому такий метод усунення бюджетного дефіциту використовується в міжнародній фінансовій практиці найчастіше.
Після вибору останнього варіанту вирішення поставленої проблеми уряд робить вибір між внутрішнім і зовнішнім ринками запозичення коштів. Найбільш оптимальним, з точки зору національної економіки, можна було б вважати вибір урядом-позичальником внутрішнього позикового ринку, оскільки він надає можливість саме вітчизняним кредиторам отримувати доходи у вигляді відсотків за позики, що також буде стимулювати зростання національної економіки, а не фінансувати зростання економік інших країн. Однак і цей...
