Введення
Наявність системи соціального захисту населення характерно практично для всіх країн. Необхідність в ній для конкретного громадянина обумовлена ​​настанням обставин, за яких людина не в змозі своєю працею створити умови, що забезпечують йому основні життєві потреби. p align="justify"> Під системою соціального захисту населення в даний час розуміється сукупність законодавчо встановлених економічних, соціальних, юридичних гарантій і прав соціальних інститутів і установ, що забезпечують їх реалізацію та створюють умови для підтримки життєзабезпечення і діяльного існування різних соціальних верств і груп населення, насамперед, соціально вразливих.
Як професійна діяльність соціальна робота за більш ніж вікову історію накопичила величезний емпіричний матеріал, теоретичне осмислення, узагальнення і систематизація якого відкриває нові перспективи перед практикою з точки зору підвищення її ефективності та результативності.
Одна з основних завдань соціальної роботи в даний час - подальший розвиток і вдосконалення наявних форм, методів, способів і прийомів діяльності, що використовуються фахівцем для вирішення соціальних проблем клієнтів, стимулювання активізації їх сил для зміни несприятливої вЂ‹вЂ‹життєвої ситуації.
Подальша розробка методів і механізмів соціального захисту населення зумовлено необхідністю науково-дослідних вишукувань з боку фахівців, як в рамках суспільства, так і в масштабах малих груп.
Виходячи з актуальності теми та ступеня її розробленості завданнями курсової роботи є:
розкриття поняття, сутності, значення, принципів і форм соціального захисту населення;
вивчення фінансових джерел соціального захисту населення;
проведення аналізу ефективності соціального захисту населення в Киргизькій Республіці;
на основі аналізу розглянути основні проблеми і можливі шляхи реформування соціального захисту населення Киргизької Республіки.
Глава 1. Теоретичні основи соціального захисту населення
1.1 Поняття і сутність соціального захисту населення
Термін В«соціальний захистВ» був вперше застосований в законодавчому акті США в В«Законі з соціальної безпекиВ» в 1935 р., який у свою чергу стимулювало розробку програм допомоги престарілим, непрацездатним і безробітним. У 1935 р. даний термін був застосований і в законодавчому акті Нової Зеландії. У подальшому рамки цієї категорії були значно розширені при розробці та прийнятті конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці по соціальному страхуванню і забезпечення, гарантування мінімальних доходів працюючим при настанні непрацездатності, а також у галузі охорони праці та заробітної пла...