Д.І. Галахов, студент, Південно-Західний державний університет (Курськ)
Відмінною рисою інноваційного розвитку Росії в порівнянні з більшістю розвинених країн є високий рівень регіональної диференціації. Така нерівність визначається специфічними особливостями кожного регіону, географічним положенням, а також різним інноваційним потенціалом.
У сучасній економічній літературі наводяться кілька трактувань категорії «інноваційний потенціал». Частина економістів визначає інноваційний потенціал як сукупність ряду інноваційних ресурсів (науково-технічних, фінансових, інтелектуальних і матеріальних), що забезпечують можливість виникнення і розвитку інноваційної діяльності, створення новітніх технологій, продуктів і послуг. Таку методику оцінки можна назвати ресурсної. Інші вчені розглядають інноваційний потенціал з точки зору одержуваного результату інноваційної діяльності або, по-іншому, реального продукту або технології, отриманого в результаті інноваційного процесу. У даному трактуванні інноваційний потенціал являє собою можливу інноваційну продукцію. Окремо можна виділити точку зору, запропоновану деякими економістами, згідно з якою інноваційний потенціал прирівнюється до інтелектуально-творчому або Науковотехнічний потенциалам. Даний підхід багато в чому не обгрунтований, оскільки інноваційну діяльність не можна розглядати тільки в межах зазначених потенціалів.
В даний час рівень інноваційного потенціалу - ключовий критерій визначення потенційних можливостей соціально-економічного зростання регіону. Тому питання формування ефективної методики оцінки регіонального інноваційного потенціалу стає все більш актуальним. Протягом двох останніх десятиліть зарубіжними і вітчизняними економістами було запропоновано значну кількість подібних методик для різних економічних суб'єктів: країна, регіон, галузь, корпорація, підприємство і т.д.
Пошуком оптимальної системи оцінки інноваційного потенціалу займаються безліч міжнародних наукових організацій і економічних шкіл: Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Європейська комісія з інновацій, дослідні інститути Світового банку та Всесвітнього економічного форуму та інші. Однак розроблювані методики кожної з цих організацій створюються для вирішення певних завдань для кожної із сторін, що приймає участь в інноваційному розвитку (приватні інвестори, державні та муніципальні установи, наукові та громадські школи тощо).
У даній статті буде запропонована оригінальна методика оцінки інноваційного потенціалу, яка грунтується на обчисленні інтегрального показника на базі сукупності п'яти основних критеріїв: організаційного, кадрового,
фінансово-економічного, виробничого та інформаційно-комунікаційного. Отриманий інтегральний показник дозволяє не тільки оцінити інноваційну діяльність і проаналізувати інноваційний потенціал регіонів, але і виявити можливості зростання регіональної економіки, а також визначити ключові напрямки державної політики у сфері підтримки та активізації інноваційного розвитку регіонів.
Сформовані в процесі дослідження 5 груп критеріїв, які використовуються для оцінки інноваційного потенціалу регіонів Центрального федерального округу, представлені в таблиці 1.
Сукупність наведених у таблиці критеріїв дозволяє проаналізувати сформовану економічну ситуацію в регіонах, оцінити величину інноваційного потенціалу, а також виявити тенденції інноваційного розвитку.
...