29 жовтня (10 листопада) 1894 року - 26 серпня 1958
Георгій Іванов, поет-акмеист, мемуарист, прозаїк, член товариства «Зелена лампа», змушений з приходом більшовизму залишити батьківщину, але в душі так і не розлучився з нею, народився 10 листопада (29 жовтня) 1894.
Георгій Володимирович Іванов народився 10 листопада (29 жовтня) 1894 року в родовому маєтку в Ковенської губернії. Всі предки Іванова і по батьківській, і по материнській лінії були військовими. Не дивно тому, що хлопчика віддали в кадетський корпус (спочатку в 1905 році в Ярославський, а потім, в 1907, перевели до Петербурзького). У 1911 році, так і не закінчивши навчання і двічі залишившись на другий рік, він був відданий «на піклування батьків». До цього часу Георгія вже повністю займає поезія. Друкуватися він почав вже в 1910 році: в журналах «Аполлон», «Сучасник», в петербурзькому тижневику «Всі новини літератури, мистецтва, театру, техніки і промисловості» та інших виданнях. У Петербурзі відбувається його знайомство з Блоком, Гумільовим та іншими поетами.
У 1912 році, після виходу книги «відплиття на острів Цитеру», він вступає в цех поетів-акмеїстів. Друга збірка, «Світлиця», виходить в 1914 році вже в акмеістіческом «Гіпербореї».
До початку Першої світової війни вийшов ще один збірник - «Пам'ятник слави» (1915), витриманий у модному тоді «російською стилі».
Наступного року з'являється збірка «Верес», присвячений першій дружині поета, Габріель теризует. У тому ж році він очолив разом з Г.В. Адамовичем другий «Цех поетів», який об'єднав «постакмеістіческую молодь».
Революція застає Георгія Іванова в Петербурзі. Він продовжує роботу на літературному терені, проте, в душі не приймаючи нове життя, шукає можливість залишити країну. Збірник «Сади», що вийшов в 1921 році, носить нарочито відсторонений від дійсності характер. Поет як би спеціально демонструє своє декадентство, відірваність від реального життя. Будучи не в силах або не в змозі надати відкритий опір більшовизму, він просто ігнорує його. На життя він заробляє літературною працею: переводить для видавництва «Всесвітня література», організовує третій «Цех поетів», є секретарем Союзу поетів.
У 1922 році у Іванова з'являється можливість виїхати за кордон. Восени він отримує відрядження до Берліна «для складання репертуару державних театрів». Одночасно через Латвію виїжджає до Європи його друга дружина - І. Одоевцева. (З 1923 року і до кінця життя він прожив з нею у Франції.)
Перші роки еміграції були особливо важкими для Іванова і як для поета (кілька років він не писав віршів), і як для людини. Поступово він починає адаптуватися до нового життя, зближується з іншими емігрантами. З 1927 року подружжя Іванов-Одоевцева стає учасником товариства «Зелена лампа», сформованого навколо подружжя Мережковський-Гіппіус. Георгій Іванов є його беззмінним головою. Він починає друкуватися в емігрантських виданнях: «Новий дім», «Числа», «Круг» та інших. У 1930 році виходить збірка його віршів «Троянди».
У роки еміграції Іванов створює і прозові твори: мемуари «Петербурзькі зими» (1928), незакінчений роман «Третій Рим» (1929), «поему в прозі» «Розпад атома» (1938). Війна порушила звичний ритм життя. Як колись в...
