РЕФЕРАТ
Тема: В«Роль особистості адмірала С.О. Макарова в історії РосіїВ».
Степан Осипович Макаров - російський флотоводець, військово-морський теоретик, мореплавець, океанограф, кораблебудівник, віце-адмірал.
Роль в історії флоту
Очолював кругосвітні плавання. Висунув ідею і керував будівництвом криголама В«ЄрмакВ», на якому здійснив арктичні плавання. Розробляв проблеми броненосного флоту, непотоплюваності і живучості корабля.
З початком російсько-турецької війни Степан Йосипович домігся переведення на Чорноморський флот командиром пароплава В«Великий князь КостянтинВ», що став базою мінних катерів. У квітня 1877 В«КостянтинВ» вийшов на пошук противника. Його зброєю були парові катери, на носу яких на жердині кріпилися міни. Підійти під вогнем до турецьким кораблям, підірвати їх і при цьому примудритися залишитися неушкодженим і повернутися назад - для цього було потрібно не тільки величезне мужність, а й відточене флотське майстерність. Все це команда В«КостянтинаВ» продемонструвала повною мірою. Підірвані два броненосця, потоплено близько десятка вантажних суден. У грудні у Батумі Макаров вперше в світі застосував торпеди, потопивши турецький сторожовик В«ІнтібахВ». Війну Макаров закінчив капітаном II рангу, кавалером кількох бойових орденів, у тому числі - Святого Георгія 4 ступеня, і золотого зброї В«За хоробрістьВ». За світським мірками його кар'єра розвивається успішно: він наданий в світскій чин флігель-ад'ютанта, зарахований до Гвардійському екіпажу, призначений командиром загону міноносок, йому пророкують командування царської яхтою В«ЛівадіяВ». Але герой турецької війни Скобелєв пропонує йому очолити морське забезпечення Ахалтекінська військової експедиції, і Макаров кидає світський Петербург і їде на Каспій.
Під його командою більше сотні малотоннажних суден і широке коло завдань - від організації перевезень до створення портів і баз на берегах Каспійського моря. З новими обов'язками Макаров впорався блискуче. Про його великому внесок в успіх військової експедиції свідчить те, що на прощання Скобелєв помінявся з ним орденами Святого Георгія. p> У жовтні 1881 Макаров опинився в Константинополі, куди був призначений командиром російського корабля-стаціонера В«ТаманьВ». Призначення було з дипломатичним підтекстом - у останній війні Макаров завдав військово-морським силам Туреччини істотної шкоди. Службові обов'язки для командира стаціонера були обтяжливими й більше зводилися до дипломатичного представництва. Не звиклий сидіти без справи, Степан Осипович зайнявся вивченням течій в протоці Босфор. Результат досліджень став науковою сенсацією - в протоці на різних рівнях два протилежні течії: верхнє з Чорного моря, а нижнє з Мармурового. У разі нової війни його відкриття дозволяло провести швидке та ефективне мінування Босфору. Визнанням ж чисто наукової заслуги моряка стало присудження йому Академією наук престижної премії митрополита Макарія.
У 1885 році Макаров став командиром фрегата В«ВитязьВ», підготовлюваного до навколосвітньої плаванню. Майже три роки борознив В«ВитязьВ» океанські простори, і весь цей час проводилися численні наукові дослідження. Результатом став двотомний працю В«ВитязьВ» і Тихий океан В», який отримав високу оцінку в наукових колах. Академія наук відзначила його Макаріївського премією, а Російське географічне товариство нагородило автора золотою медаллю. p> Незабаром після кругосветки контр-адмірал Макаров був призначений головним інспектором морської артилерії. За три роки, незважаючи на неповороткість флотської бюрократії, йому вдалося зробити дуже багато для вдосконалення корабельної артилерії. Головним підсумком його праці став винахід В«ковпачків МакароваВ», які значно підвищували ефективність снарядів з пробивання броні. p> У листопаді 1894 Макаров прийняв командування ескадрою на Тихому океані. Тут він зрозумів, що нові технічні можливості кораблів явно не відповідають сформованій практиці їх бойового застосування. Підсумком роздумів адмірала став капітальний працю В«Міркування з питань морської тактикиВ», довгі роки залишався єдиним узагальнюючим працею такого роду в Росії. Книгу відразу ж перевели на багато іноземних мов. А найкращим підтвердженням, що ідеї Макарова зі часом не старіють, стало перевидання книги в 1943 році.
У грудні 1899 віце-адмірал Макаров був призначений головним командиром Кронштадтського порту і військовим губернатором міста, що став столицею Російського флоту. Велика кількість обов'язків не змогло відвернути його від наукових пошуків. На побудованому під його контролем криголамі В«ЄрмакВ» він досліджував північні острови, намагався пробитися до полюса. Завдяки його підтримці на флоті почалося впровадження винайденого Поповим радіо.
На початку російсько-японської війни 1904-1905 року - командир Тихоокеанської ескадрою в Порт-Артурі. Війна з Японією сколихнула всю Росію. Невдачі російського флоту на Тихому океані викликали загальне думка, що керувати воюючим флотом повинен бойової флотоводець. І єдиною людиною, яка реально міг змінити положення у війні на морі, був Макаров. У лютого 1904 він очолив флот на Тихому океані, який почав активні та успішні бойові дії. Ініціатива у морській війні явно перейшла до Макарову. На жаль, історією йому був відпущений дуже короткий термін. Вже 31 березня броненосець "Петропавловськ", на якому адмірал вийшов у море, підірвався на міні. О 9 годині 39 хвилин над Макаровим зімкнулися свинцеві води Тихого океану. Втрата була непоправна і відчутно позначилася на ході війни на морі.
Список літератури
1. Бухарін Н.І. Вибрані твори. М., 1988 г.
2. Прохоров А.М. Ілюстрований енциклопедичний словник. Наукове видавництво "Велика Російська енциклопедіяВ», М. 2000
3. Історія Росії. ХХ століття: Курс лекцій з історії Росії:/За редакцією Б, Н, Лічман. Єкатеринбург, 1993 р.
4. Історія Росії. Навчальний посібник. У 2-х томах:/За редакцією А.А. Данилова. Том 2 Росія у ХХ столітті. p> 5. Щетина Ю.А. Історія Росії ХХ століття. Навчальний посібник. Видавництво В«ГрандВ». Москва, 1998. br/>
