дних комплексів. Необхідність такої диференціації виявляється при спробі вирішення конфліктної ситуації між природоохоронними та рекреаційно-господарськими інтересами природокористувачів на природоохоронних територіях.
Екологічний туризм (особливо, у формі біосферного туризму) є найбільш екологічно безпечним видом природокористування. У його рамках пізнання може йти в руслі або освітнього процесу, або простого ознайомлення. Відмінність першого типу пізнання від другого в тому, що освітній процес пов'язаний з цілеспрямованим і тематичним отриманням відомостей про елементи екосистеми, а також ознайомчий з непрофесійним спостереженням за природою. Оздоровлення може відбуватися в пасивній (стаціонарне знаходження в природному середовищі), активної (пов'язаної з переходами туриста від одного цікавить природного об'єкта до іншого) і спортивної (подолання природних перешкод при проходженні маршрутів) формах.
Доцільна диференціація форм екотуризму залежно від інтенсивності рекреаційної діяльності при його практичної організації на природоохоронних територіях, де функціональне зонування передбачає різні режими природокористування. Причому така диференціація проводиться з урахуванням двох можливих позицій.
Перша заснована на тому, що реалізована форма екотуризму тим агресивніше, ніж інтенсивніше турист переміщається в природно-природному просторі. Інтенсивність визначається часом і швидкістю активного пересування туриста з метою задоволення рекреаційних потреб.
В основі другої позиції лежить принцип раціонального використання природних рекреаційних ресурсів. Сутність його в наступному: науково-пізнавальна інформація, яку несе в собі об'єкт природи, повинна бути використана як можна в більш повному обсязі. Тому якщо цей об'єкт або екосистема особливо цінні, то їх потенціал не варто використовувати в ознайомлювальних формах туризму. Краще замінити їх менш цінними об'єктами, залучення яких в рекреаційно-ресурсний цикл не погіршить якості туристського обслуговування, але зате зменшить навантаження на унікальні об'єкти природи. На відміну від першої позиції, раціональне використання пізнавального потенціалу дозволяє розумно розподіляти туристський потік на використовуваної природної території.
Використання такого підходу має і екологічне значення, тому що в цьому випадку частина туристського потоку буде виводитися з території парку з метою обслуговування на екскурсійних маршрутах, що знизить рекреаційне навантаження на природні комплекси.
У сучасних умовах фахівці, що мають відношення до організації господарювання в особливо охоронюваних природних територіях, значно перебільшують роль впливу інфраструктурних факторів (готелі, ресторан, якість доріг, зв'язок) на формування мотивів туристських відвідувань таких об'єктів, одночасно занижуючи роль інших груп факторів: рекреаційно-організаційний і соціальний. Дана ситуація не відповідає структурі попиту і особливостям сьогоднішнього туристського потоку.
Організація рекреаційної діяльності на основі сучасних науково-обгрунтованих підходів і методів в перспективі дозволить повною мірою використовувати все різноманіття форм туристського природокористування в особливо охоронюваних природних територіях.
Висновок
Особливо охоронювані природні території - частина території Республіки Білорусь з унікальними, еталонними чи іншими цінними природними комплексами та об'єктами, що мають особливу екологічне, наукове та естетичне значення, щодо яких встановлено особливий режим охорони і використання.
За адміністративно-правовим статусом особливо охоронювані природні території можуть бути республіканського і місцевого значення. Заповідники і національні парки створюються тільки на республіканському рівні, а заказники та пам'ятки природи - як на республіканському, так і на місцевому рівнях.
Крім них система особливо охоронюваних природних територій Білорусі, станом на 1 січня 2013 року, включає 85 заказників республіканського значення та 348 - місцевого, 305 пам'яток природи державного та 542 регіонального рівнів. Їх загальна площа становить 1595,7 тис. Га, або 7,7% території країни. До 2015 року планується збільшити цей показник до 8,3%. Всього ж території обмеженого природокористування займають 4500000 га, або 22% від усієї площі республіки. На 135 тис. Га, або 0,6%, повністю заборонена господарська діяльність. У доступній для огляду перспективі цю планку піднімуть до 1%.
Заказник - особливо охоронюваних природних територій, оголошена в цілях відновлення, збереження та/або відтворення природних комплексів та об'єктів, природних ресурсів одного або декількох видів з обмеженням використання інших природних ресурсів.
З...