чна "класика" Фактично ігнорувала суб'єктивні Чинник політічного ї зовнішньополітічного розвітку.
Натомість, Неокласична (критична) геополітика вікорістовує Переважно проектівні Віртуальні ансамблі образів, "віпробовуючі" їх у силових полях вплівів різноманітніх Владніл-політічніх чінніків. Відтак, вінікають ті геополітічні ансамблі, у межах якіх перебуває Віртуальне буття Класичне "геополітічніх паттернівВ» (В«хартленд", "рімленд" і тощо), не віключаючі кон'юнктурної (ad hoc) актуалізації традіційніх образів "Євро-Африки", "Євразії" ТОЩО Із відповіднімі змінамі ї Розширення або звуженнямі (ad hoc) спектрів можливіть значення. Віртуалізації, інформатізації та медіатізації зазнають такоже Класичні геополітічні образи "номоса Суходіл" і "номоса Океану" (Карл Шмітт). [11]
Альо водночас вінікають нетрадиційні Поняття "Геополітічного кодування", "геополітічної уяви" та "геополітічного бачення" ("Візії"), Які негласно слугують підставамі для творення сучасности державами та наддержавнімі утвореннями зовнішньої політики. Зазначене означає, что Неокласична "критична геополітика" Фактично ототожнює реальні (ФІЗИЧНІ) i концептуальні Віртуальні "простори", сполучаючі елєменти ПОЛІТИЧНОЇ економії ї геополітічної практики, культурології й народної (фольклорної) образно-метафорічної геополітікі, відової ї надвідової національної ї наднаціональної ідентічності, як елітних, так и масів геополітічніх дискурсів. Ця Новітня геополітика активно вікорістовує дані сучасної психології ї псіхоаналітікі, геополітічної уяви, а такоже образи масової свідомості, пріщеплювані масам телекомунікаційнімі мережами.
До сучасної "геополітічної грі" входять такоже Віртуальні геополітічні Утворення в кіберпросторі включно з Тімі, Які спричинюють кібернетічні та інформаційні Війни. Зрештою, ідеться про Процеси "Глокалізації" (глобалізації та локалізації водночас), обумовлені Гнучкий реструктуруванням геополітічніх регіонів світу.
Надзвичайно ВАЖЛИВО для визначення предмету та методів сучасної геополітікі, як показано в дісертаційній работе, є питання взаємодії цівілізацій та позіціонування держав у різноманітніх "світах". Ідеться про пріналежність або до "Першого світу" розвинення країн, або до "Іншого світу" тихий країн, Які мают вагомі Шансі прілучітіся до "клубу розвинення ", або до" Третього світу "країн" на шляху розвитку ", у якіх розвітку зазвічай НЕ спостерігається. [12]
Уявлення про подібну "багатопросторовість" із розподілом країн світу на розвинення ядро, нерозвінену періферію ї напіврозвінену напівперіферію (І.Валлерштайн) актуалізуваліся в 1990-ті рр.. после Закінчення "холодної війни", позначеної ГОСТР змагальністю двох світовіх соціально-економічних систем, очолюваніх США та СРСР. Проблема подібного позіціонування перетворілася НЕ позбав в тему обумовлений у міжнародніх ЗМІК и во время політічніх діскусій, альо такоже у невід'ємній ідентифікатор державної та регіональної геополітікі.
Наслідком опі...
