ним підприємствам доступ в прибуткову сферу виробництва предметів тривалого користування, забезпечували з допомогою держави концентрацію внутрішніх ресурсів і з залученням позикового капіталу розвивали і інфраструктурні та базові галузі. При цьому зовнішнє кредитування давало певну можливість здійснення національних інтересів.
Темпи економічного зростання зросли: 1947-1957 рр.. - 6,4%, 1957-1961 рр.. - 8,3% на рік. Одночасно швидко наростала внутрішня і зовнішня заборгованість. Дефіцитне фінансування стало характерною рисою бразильського господарського розвитку.
Черговий етап економічного розвитку і включення бразильського господарства в світогосподарські зв'язку почався після військового перевороту 1964 та встановлення в країні військової диктатури. У основу економічної стратегії була покладена концепція В«національної безпеки і розвитку В», що ставила метою перетворення Бразилії у велику і індустріальну державу до 2000 р. Передбачалося досягнення високих темпів економічного зростання за рахунок перерозподілу національного доходу, підвищення норми накопичення при тісній співпраці держави, національного та іноземного капіталу. Залучення іноземного позичкового і підприємницького капіталу йшло під гаслом В«прагматичного націоналізмуВ». Ідеологічні аспекти були націлені на мобілізацію єдності нації в інтересах досягнення великої мети.
У забезпеченні економічного зростання важлива роль відводилася державі, на частку якого припадало понад 50% всіх капіталовкладень. Держсектор концентрувався в базових, інфраструктурних . Галузях та добувної промисловості. За національним капіталом залишалися традиційні галузі, а за іноземним - сучасні і найприбутковіші. При цьому держава здійснювала контроль за галузями, займають стратегічне положення в господарстві країни. Воно контролювало відносини між працею і капіталом, результатом чого стало посилення поляризації населення. Розриви в доходи зросли.
Зовнішньоекономічна політика після військового перевороту була спрямована на стимулювання експорту та лібералізацію імпорту. Сприяння експортної торгівлі включало встановлення В«реалістичноїВ» облікової ставки, фінансову та кредитну підтримку, спрощення митних процедур. Це сприяло підвищенню темпів приросту експорту - понад 22% у 70-ті роки і 38% для оброблених товарів. Експорт перетворився на двигун економічного зростання. Темп приросту ВВП за 1968-1978 рр.. перевищив 9%. Імпортна торгівля збільшувалася швидше за експорт.
У зростаючих масштабах залучався іноземний капітал. Бразильський уряд прагнуло нівелювати наслідки нафтового шоку 1974 масованим припливом закордонного позичкового капіталу. Збільшення зовнішніх позик було також пов'язане з модернізацією інфраструктурних галузей, яка вимагала великих витрат. Переважна частина зовнішніх кредитів була отримана найбільшими державними компаніями і меншою ступеня філіями ТНК.
Ключовим елементом господарського життя цього пері...