. p align="justify"> В даний час російська нафтопереробка представлена ​​27 великими НПЗ, 19 з яких входять в структуру вертикально інтегрованих компаній. Сумарна потужність російських НПЗ складає 320 млн тонн, і майже в 1,5 рази перевищує потреби внутрішнього ринку, у зв'язку з чим обсяг експорту нафтопродуктів має тенденцію до зростання, навіть незважаючи на наявність експортних мит. p align="justify"> Вступ Росії до СОТ ставить перед російською нафтопереробкою завдання з підвищення якості нафтопродуктів (введення європейських стандартів Євро-4 і Євро-5), прискореної модернізації НПЗ, створення нових конкурентоспроможних вітчизняних технологій.
У Ямало-Ненецькому і Ханти-Мансійському автономних округах видобувається близько 2/3 російської нафти (включаючи газовий конденсат) і 90% природного газу. Наступними за значимістю центрами видобутку нафти в Росії є республіки Татарстан і Башкортостан. Практично всі родовища Сибіру були відкриті ще в радянський час. У той час СРСР був найбільшим у світі нафтовиробником з обсягом видобутку істотно вище, ніж у США і в Саудівській Аравії. У 1988 році рівень видобутку в країні досягав 11,4 млн барелів на день, в Західному Сибіру - 8,3 млн барелів на день. Значного падіння вже неможливо було уникнути через застарілі технології управління здобиччю. Незважаючи на різке зростання капітальних вкладень, Радянський Союз міг стримати падіння видобутку тільки до початку 1990 року. p align="justify"> Приблизно з середини 1990-х почалося В«проїданняВ» запасів. За оцінками директора Інституту геології нафти і газу СО РАН, академіка РАН Олексія Конторовича, зберегти досягнуті масштаби видобутку нафти і газу можливе ще протягом 7-10 років. Далі - неминуче падіння, протидіяти якому можна, розширюючи геологорозвідувальні роботи та зміщуючи природним чином видобуток в нові перспективні родовища Східного Сибіру. Те й інше вимагає серйозних інвестицій. p align="justify"> Тим часом, ставлення федеральної влади до регіонів Сибіру, ​​які мають величезні запаси стратегічно важливого природного ресурсу, не можна визнати справедливим. У всякому разі, воно відрізняється від ставлення до інших центрів нафтовидобутку. Один приклад. Тривалий час проголошується необхідність жорсткості політики щодо особливого бюджетного статусу республік Башкортостан і Татарстан. Практично жорсткість проявилося, наприклад, в тому, що в законі про федеральний бюджет на 2003 рік передбачено фінансування з фонду регіонального розвитку федеральної цільової програми В«Соціально-економічний розвиток Республіки Татарстан до 2006 рокуВ» в обсязі 11,3 млрд рублів і аналогічної, що стосується Башкортостану , але в меншому обсязі - 7,4 млрд рублів. Цікаво, що загальний обсяг фонду складає всього 23 млрд рублів. Приблизно ті ж самі пропорції були закладені в законі про федеральний бюджет на 2002 рік. Про небудь подібному щодо автономних округів на території Тюменської області або нафтовидобувної Томської області ...