ні.
У цьому за доцільне визначити в законодавчих і програмних документах, що регулюють питання бюджетної політики, поділ видатків на поточні і інвестиційні, передбачивши відповідні джерела їх фінансування. Доцільно також відобразити основні напрямки, цілі та механізми впливу державного боргу на макро-і мікропоказателі національної економіки з одночасною реалізацією принципу цільового та, бажано, інвестиційного призначення залучених кредитних ресурсів. p align="justify"> З точки зору ефективного управління державним боргом у світовій практиці вже склалися ряд заслуговуючих уваги напрямків, які могли б використовуватися і в російській бюджетній політиці.
) У багатьох країнах світу існує законодавче обмеження верхньої межі залучаються державою кредитів протягом одного фінансового року розміром запланованих бюджетом інвестиційних витрат (у Німеччині, наприклад). У нашому випадку бюджетні інвестиційні витрати набагато нижче, а соціальні витрати набагато вище планованого кредитного фінансування дефіциту бюджету. У перспективі, нарощування соціальних зобов'язань держави в умовах істотного зростання кредитного фінансування державних витрат значно знизить економічну ефективність даного інструменту, оскільки напрямок переважної обсягу коштів, що фінансуються за рахунок позик істотно применшує мультиплікаційний ефект від запозичень і нівелює їх стимулюючий вплив на економіку.
) Актуальність і затребуваність першого пропозиції підтверджується ще і тим фактом, що переважна кількість вільних грошових коштів населення в даний час зосереджена на банківських депозитах, які є в більшості випадків основними кредиторами російської бюджетної системи (особливо регіонального та муніципального рівнів). Фактичне В«проїданняВ» залишилася ліквідності на шкоду інвестиційному розвитку веде до скорочення реального сектора й оподатковуваної бази, посилювання фінансової нестійкості банківської системи та зростання податкового навантаження в перспективі.
) З 1 січня 1995 в Росії діє заборона на використання емісійних джерел дефіцитного фінансування, що надалі було закріплено ст. 92 БК РФ. Однак вирішення питання кредитного фінансування зростаючих бюджетних дефіцитів виключно у формі розміщення державних боргових інструментів вже призвело до відомої ситуації серпня 1998 року. Державні заходи, профінансовані за рахунок кредитів емісійного банку в умовах прогресуючої безробіття, володіють найбільшим мультиплікаційним ефектом. Стимулюючий ефект забезпечується тим, що гроші взяті В«з нізвідкиВ», тобто не відвернені з інших джерел і не тягнуть за собою зростання зобов'язань з їх обслуговування та повернення. З метою недопущення інфляції можливе подальше вилучення зайвої ліквідності в кінці фінансового року.
) Також можливе продовженн...