створенню бар'єрів на шляху до освіти, зайнятості, медико-санітарної допомоги та участі в соціальному житті.
Недолік послуг.
Інваліди значно більш уразливі перед дефіцитом таких послуг, як медико-санітарне обслуговування, реабілітація, а також підтримка і допомога.
Проблеми з наданням послуг.
Слабка координація послуг, недостатнє кадрове забезпечення та низький рівень професійної підготовки персоналу можуть відбитися на якості, доступності та адекватності послуг для інвалідів.
Недостатнє фінансування.
Ресурси, що виділяються на здійснення заходів політики чи планів часто недостатні. Дефіцит фінансування є основною перепоною для сталого надання послуг у країнах і регіонах, що відносяться до різних груп за рівнем доходу.
Відсутність доступності.
Багато будівель (у тому числі місця громадського користування) і транспортні системи і інформація не є доступними для всіх. Відсутність доступу до транспорту є для інвалідів поширеною причиною відмови від пошуків роботи або чинником, що обмежує доступність охорони здоров'я.
Неадекватні інформація і комунікація.
У доступних форматах є мало інформації, а багато потреб інвалідів в області комунікації не задовольняються. Нечуючі люди часто відчувають незручності з доступом до сурдоперекладу. Люди з інвалідністю значно менше використовують інформаційно-комунікаційні технології, чим не інваліди. У деяких випадках у них може не бути доступу навіть до базових продуктів та послуг, таким як телефонія, телебачення та Інтернет.
Відсутність консультування та включеності в суспільне життя.
Більшість інвалідів не беруть участі в процесах прийняття рішень з питань, що безпосередньо впливають на їхнє життя. Наприклад, там, де у інвалідів, які отримують підтримку на дому, немає можливості вибирати послуги або контролювати їх надання.
Відсутність даних і досвіду.
Недолік точних і порівнянних даних про інвалідність, а також досвіду здійснення ефективних програм може перешкоджати розумінню проблем і практичних дій. Поінформованість про загальну чисельність та умови життя інвалідів може сприяти підвищенню ефективності зусиль, спрямованих на усунення бар'єрів, пов'язаних з інвалідністю, та надання послуг, що дозволить інвалідам брати участь у суспільному житті. Наприклад, щоб полегшити виявлення економічно ефективних заходів втручання необхідно розробити більш досконалі індикатори довкілля та її впливу на різні аспекти інвалідності [25].
Роблячи висновки про міжнародний доступному туризмі потрібно відзначити, що в Європі стабільно і чітко налагоджена система безбар'єрного середовища, організації послуг та сервісу, надана інформація про діяльність туристичних організацій.
Більшість курортів і архітектурних пам'яток доступні для людей з обмеженими можливостями.
Однак, не все в повному обсязі реалізовано за кордоном із заявленого, що вимагає особливих зусиль з боку держави і суспільства в цілому, самих інвалідів.
ГЛАВА 2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ДОСТУПНОГО ТУРИЗМУ ДЛЯ ЛЮДЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ В РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ
