а відповідальність передбачається Стосовно особини, яка Вже виправу. Такий Висновок суперечіть принципом доцільності кримінально-правової репресії. У зв язку Із ЦІМ НЕ зовсім послідовною віглядає позиція, згідно Якої підставою! Застосування умовно-Дострокове Звільнення до неповнолітніх має буті позбав закінченій процес виправлення підлітка в умів пенітенціарної встанови [3, с. 366].
Чи не можна Погодитись з Д.А. Щерба, что підставою умовно-Дострокове Звільнення є низька Суспільна небезпечність особини або ее відсутність [5, с. 42-44], оскількі, на нашу мнение, Суспільна небезпечність особини может розглядатіся позбав у зв язку Із вчинения нею злочином (тоб є явищем ретроспективна), а не в тому, что особа может вчинити злочин у Майбутнього.
Іноді вісловлюється думка, что у роли Підстави умовно-Дострокове Звільнення від відбування покарань Виступає така обставинні, як "доведеність виправлення засудженого" або "Переконаний суду у віправленні засудженого" [1, с. 448]. Безперечно, зважаючі на ті, что згідно з законом умовно-Дострокове Звільнення від відбування покарань за ст. 107 КК є факультативною (его Здійснення - право, но НЕ обов язок суду), слід Визнати, что для его! Застосування має ВАЖЛИВО значення, а чі доходити суд висновка про виправлення засудженого Дострокове, без полного відбування тім призначеня Йому покарань. Отже, в цьом випадка закон залішає возможности для суднового РОЗГЛЯДУ: ухваліті решение про Звільнення від відбування покарань чг відмовіті у ньом. Не секрет, что при цьом правозастосовець грунтується НЕ позбав на Вимогах законом, альо ї на ВЛАСНА професійному, Громадянська та Людський досвідові, на моральних Переконаний.
Однак, як самє має віглядаті процес ухвалення решение про умовно-Дострокове Звільнення від відбування покарань неповнолітнього на підставі загальнолюдського цінностей, правосвідомості та власної совісті правозастосовця (судді)? Ці категорії, при всій їх важлівості, мают всі ж й достатньо невизначенності характер, и ЯКЩО б, скажімо, суд спробував бі вірішіті крімінальну Справу з позіцій загальносуспільніх цінностей, зіставів бі ее З ВЛАСНИМ совістю та суспільною правосвідомістю, то ВІН бі опинивсь у й достатньо важка становіщі . Слушно відзначівші таку обставинні, А.Ф. Міцкевич считает, что в більшості віпадків, коли звітність, ухвалюваті решение на свой Розсудів, правозастосовець звертається до "рятівного стереотипу поведінкі, Який назівається в Цій сфере судової практики" [4, с. 320-321]. Справді, формалізм є явищем шкідлівім та небезпечних в цілому для права, а особливо - для права кримінального. Є багат прікладів того, як формально, без урахування особливая вчинения діяння, Ставлення законодавця або правозастосовця до конструювання чі! Застосування кримінально-правових норм, Тягном суттєві Порушення прав та законних ін...