в оподаткування, практик укладання контрактів і т.д.), які сформувалися в розвинених країнах. ТНК об'єктивно посилюють вплив країн, що вивозять капітал, на країни, їх ввозять. Наприклад, фірми Німеччини в 1990-ті підпорядкували майже весь чеський бізнес, в результаті чого, на думку деяких експертів, Німеччина встановила над економікою Чехії набагато більш ефективний контроль, ніж в 1938-1944, коли Чехословаччина була захоплена фашистською Німеччиною. Схожим чином економіка Мексики і багатьох інших країн Латинської Америки контролюється американським капіталом [6, c. 12].
Однак здійснюване ТНК централізоване регулювання світового господарства породжує і багато гострих проблем, які в першу чергу виникають в розвиваються і слаборозвинених країнах:
· жорстка конкуренція з боку ТНК місцевим компаніям (придушення конкуренції з боку малого і середнього бізнесу);
· можливість нав'язування компаніям приймаючої країни неперспективних напрямів у міжнародній системі розподілу праці, небезпека перетворення приймаючої країни в місце скидання застарілих і екологічно небезпечних технологій;
· стандартизація та знеособлення продукції;
· забруднення навколишнього середовища країн, що розвиваються;
· захоплення іноземними фірмами найбільш розвинених і перспективних сегментів промислового виробництва та науково-дослідних структур приймаючої країни. Відтискування національного бізнесу і можлива монополізація локальних ринків;
· порушення законодавства країни перебування. Так, маніпулюючи політикою трансфертних цін, дочірні компанії ТНК обходять національні законодавства, вкриваючи доходи від оподаткування шляхом перекачування їх з однієї країни в іншу;
· встановлення монопольних цін, диктат умов, який ущемляє інтереси країн, що розвиваються;
· транснаціоналізація діяльності знижує економічні ризики для корпорацій, але підвищує їх для приймаючих країн.
Справа в тому, що транснаціональні корпорації можуть досить легко переміщати свої капітали між країнами, залишаючи країну, зазнає економічні труднощі, і йдучи в більш благополучні. Природно, що в цих умовах ситуація в тій країні, з якої ТНК різко відводять свої капітали, стає ще важче, оскільки дезінвестиції (масове вилучення капіталу) ведуть до безробіття та іншим негативним явищам.
Таким чином, кожна країна, що приймає на своїй території ТНК, повинна враховувати всі можливі переваги і недоліки впливу транснаціонального капіталу на свою економічну і політичну систему, щоб максимізувати ступінь забезпечення національних інтересів держави та її громадян. В даний час, як правило, приймаючі країни, як розвинені, так і країни, що розвиваються, схвалюють діяльність транснаціональних корпорацій на своїй території. Більше того, у світі існує конкуренція між країнами із залучення прямих зарубіжних інвестицій, у процесі якої транснаціональні корпорації отримують податкові знижки та інші пільги [9, c. 47-48].
Самі ж ТНК при виборі собі місць для створення дочірніх фірм виходять з аналізу виробничих витрат, які часто більш низькі в країнах, що розвиваються; продається ж продукція там, де на неї вище попит, головним чином, у розвинених країнах. Ось чому, наприклад, жителі сучасної Німеччини купують тех...