лена зона навколо міста, окультурена людиною, тобто пристосована для масового відпочинку, спорту, розваги. Можливі її ділянки і всередині міст, але зазвичай тут міські парки - деревні насадження в місті, що займають досить великі території і теж службовці городянам для відпочинку. На відміну від природних лісів і навіть лісопарків, міські парки та подібні їм більш дрібні посадки в місті (сквери, бульвари) не є самопідтримується і саморегулівними системами.
Лісопаркова зона, міські парки та інші ділянки території, відведені і спеціально пристосовані для відпочинку людей, називають рекреаційними зонами (територіями, дільницями тощо).
Поглиблення процесів урбанізації веде до ускладнення інфраструктури міста. Значне місце починає займати транспорт і транспортні споруди (автомобільні дороги, автозаправні станції, гаражі, станції обслуговування, залізниці зі своєю складною інфраструктурою, в тому числі підземні - метрополітен; аеродроми з комплексом обслуговування та ін.) Транспортні системи перетинають всі функціональні зони міста і надають вплив на всю міське середовище (урбосреду).
середу, навколишнє людям цих умовах, - це сукупність абіотичного і соціальних середовищ, спільно і безпосередньо що роблять вплив на людей і їх господарство. Одночасно, за М. Ф. Реймерс (1990), її можна ділити на власне природне середовище та перетворену людиною природне середовище (антропогенні ландшафти аж до штучного оточення людей - будівлі, асфальт доріг, штучне освітлення і т. д., тобто до штучного середовища). У цілому ж середу міська та населених пунктів міського типу - це частина техносфери, тобто біосфери, докорінно перетвореної людиною в технічні й техногенні об'єкти.
Крім наземної частини ландшафту в орбіту господарської діяльності людини потрапляє і його літогенні основа, тобто поверхнева частина літосфери, яку прийнято називати геологічної середовищем (Є. М. Сергєєв, 1979). Геологічне середовище - це гірські породи, підземні води, на які надає дію господарська діяльність людини.
На міських територіях, в урбоекосістеми, можна виділити групу систем, яка відображатиме всю складність взаємодії будівель і споруд з навколишнім середовищем, які називають природно-технічними системами (Трофімов, Єпішин, 1985). Вони найтіснішим чином пов'язані з антропогенними ландшафтами, з їх геологічною будовою і рельєфом.
В
2.3 Вогнища гострого екологічного неблагополуччя
Екологічний імператив є для нас безумовним фактором у підході до таких регіонів, в яких небезпечне забруднення або безвідповідальне знищення природи стало зловісною реальністю. З цієї точки зору наше особливу увагу привертають:
території Росії, постраждалі від чорнобильської та інших радіаційних аварій і катастроф;
зони небезпечного промислового забруднення - Кемеровська, Оренбурзька, Томська, Пермська, Свердловська, Челябінська, Іркутська, Омська, Вологодська області, Красноярський край і ін;
території...