я, відхилення від їхнього повернення, іншої прострочення в їхній сплаті. Кредитори можуть стягнути з дебітора і збитки, завдані їм несвоєчасним поверненням або неповерненням боргів: за загальним правилом збитки відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою або відсотками, стягуваними за користування чужими коштами. Неповернення боргів може привести до збудженню в арбітражному суді справи про неспроможність (банкрутство) організації - дебітора.
Незважаючи на розгалужену структуру нормативних і договірних санкцій, їхній сумарний ефект може бути менше тієї економічної вигоди, яку розраховує отримати організація - дебітор внаслідок використання чужих грошових коштів. Наприклад, за договором на виготовлення та поставку складного серійного устаткування замовник перераховує виконавцю аванс по підписанні договору, а потім робить попередню оплату двох - трьох перших етапів робіт. Дана схема розрахунків за договором дозволяє організації - виконавцю тимчасово використовувати отримані від замовника фінансові ресурси на інші цілі, В«прокручуватиВ» їх, наприклад, на ринку цінних паперів. Якщо при цьому терміни виготовлення і здачі об'єкта зрушаться і виконавцю прийдеться заплатити неустойку, а може бути, і повернути замовнику отримані від нього аванси, суми санкцій будуть погашені виконавцем - боржником за рахунок прибутку, отриманого від використання чужих фінансових ресурсів.
Дана практика підтверджена численними судовими суперечками про стягнення кредиторської заборгованості. Одним із стимулів до добровільного повернення боргів служить плата за користування чужими коштами. Тим часом законодавець, прирівнявши розміри плати до дисконтної ставки банківського відсотка на день пред'явлення позову (п. 1 ст. 395 ЦК), значно послабив стимулююче вплив цієї санкції. Варто було б встановити розмір плати за користування чужими коштами рівним дворазової облікової ставки банківського відсотка. Тоді вплив санкції на несправних дебіторів було б більш відчутним і стимулювало б їх до добровільного погашення боргів.
Будь-які боргові зобов'язання організація - дебітор може виконати в добровільному порядку. Самий елементарний і найбільш Найпоширеніший шлях для цього - перерахування суми боргу на банківський рахунок кредитора. Якщо реквізити банківського рахунку кредитора невідомі і довідатися їх неможливо, боржник, як встановлено в ст. 327 ЦК, має право внести належні з нього гроші або цінні папери в депозит нотаріуса, а у випадках, передбачених законом, у депозит суду. Внесення грошової суми або цінних паперів у депозит нотаріуса або суду стане виконанням зобов'язання і, отже, погашенням кредиторської заборгованості. p> Кредиторська заборгованість ділиться на короткострокову або довгострокову кредиторську заборгованість.
До довгострокової заборгованості відносяться:
- довгострокові кредити банку, які використовуються для капітальних вкладень на тривалий термін;
- довгострокові позики, що від...