"> Одним з найбільш ефективних регулюючих засобів є податки. У різних країнах існують неоднакові підходи до класифікації податків, проте законодавством всіх країн передбачено, що громадяни зобов'язані віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби. Є два суб'єкти оподаткування - фізичні та юридичні особи. Об'єктами оподаткування фізичних осіб є дохід, майно і земля, юридичних осіб - прибуток, майно і земля. Сьогодні європеєць у середньому витрачає на податки 45-48% свого доходу. У більшості країн світу юридичні особи, які ведуть підприємницьку діяльність, сплачують до бюджстуч48-52% отриманого прибутку. Через систему оподаткування, яка передбачає прямі (прибутковий податок з населення, податок з корпорацій), непрямі (акцизи, податок на додану вартість, митні збори) та інші (податок на нерухоме майно, спадщину, землю) податки, держава формує бюджет, обсяг якого становить 1/3-1/2 національного доходу. Частина коштів державного бюджету направляється на розвиток певних галузей, виробництво деяких товарів і продуктів харчування, здійснення різних видів діяльності. Майже половина витрат бюджету припадає на соціально-економічну сферу: 1) видатки на виплату пенсій, допомоги, охорона здоров'я, освіта, підготовку кадрів, 2) сприяння розвитку енергетики, житлового будівництва і комунального господарства, засобів комунікацій; 3) витрати на охорону навколишнього середовища. Бюджетом також передбачено видатки на оборону країни, наукові та космічні дослідження. У країнах з розвиненою ринковою економікою особливу увагу приділяють стимулюванню науково-технічного прогресу, розвитку на його основі наукомістких виробництв. Для цього кожна країна, виходячи з певної концепції або моделі науково-технічного прогресу, розробляє комплекс заходів відповідно до національно-державними пріоритетами. Модель чи концепція стимулювання науково-технічного прогресу в різних країнах розробляється залежно від системи управління науково-технічною сферою. У США, наприклад, робиться акцент на збереження науково-технічного та військового керівництва, в Японії - на виробництво конкурентоспроможної продукції із застосуванням досягнень ІІТР. У країнах Західної Європи, США та Японії ця система має децентралізованим характер, фінансування науково-технічної сфери здійснюють різні державні відомства. Виняток становить Франція, де існує централізована система управління науково-технічною сферою. Важливим об'єктом державного регулювання є аграрний сектор, розвиток якого стимулюється за рахунок фінансування з державного бюджету. Для вирішення проблем, пов'язаних з подоланням наслідків стихійних лих, розвитком інфраструктури, реформуванням виробництва, запобіганням соціально негативним явищам у сільській місцевості - безробіттю, занепадом соціально-побутової та культурної інфраструктури, - держава виділяє цільові дотації. Для підтримки певного рівня цін у сільському господарстві у федеральному бюджеті США передбачено 5% витрат для відшкодуванн...
