епокоїть ее ... Рідна, кохана Донечка ... Що пріготувала частка ее маленькій Ліні? Які випробування в неї Попереду? А відповідь на це питання дасть позбав годину.
Ліно Олексіївно, ми знаємо, что Для Вашої мами Ві стали надією, та СПРАВЖНЯ опорою в жітті. І цею вірш, Який читає Люда Дарменко, міпрісвячуємо Вашій мамі. br/>
Спасибі маминих рук,
Що ними працювати навч.
Спасибі мамині очам,
Що ними Вперше світ побачим.
Спасибі маміній косі
Тій, что за мене посівіла
Спасибі матери, что та
Мене по правді жити навч.
Спасибі мамі за любов,
Що в мене в серці оселилася.
Спасибі мамі за добро,
Що розлив по моїх жилах.
Спасибі мамі - віддавала
Мені тепло усьо и ласку.
Спасибі мамі за дитинство,
Яке Було немов у казці.
I. Мінаєв Дні, тижні, Місяці, роки ... І Вже НЕ Ліночка, а Ліна Олексіївна трімає в руках діпломз відзнакою Київського університету.
II. Молода, красива, жіттєрадісна, СПОВНОЙ натхнення и енергіївона переступає поріг Глухівського учітельського института и відразу опінію в Студентський середовіщі.
I. Спочатку вела методику піонерської роботи, вела настількі цікаво, что відразу завоювала авторитет не Тільки у студентов філологічного факультету ї фізико-математичного факультету альо ї у Всього унівкрсітецькрго колективу. Альо зацікавіла Ліну Олексіївну не просто робота Зі студентами, а Людський душа, ті, что всегда Було загадкою.
II. Палітра барв Людський душ не має між. Є люди Зі сердимося та добра душами, Хоробрів та боязкімі, веселими и Сумной, старими й молодими, відвертімі и хитро, а є Такі душі, что як музичний інструмент. Їх музика така чарівна и ніжна, что пронізує душу шкірного, Ніби бачіть ее наскрізь. Саме про таку душу читає віршДемідова Наталка.
Душа, як Тіло, що не старіє,
Вона Постійно молода,
Від цього в жилах кров німіє,
Для мене Справжня це Біда.
Тобі лиш 20, світ щасливий,
Абі опору десь нашел,
Зумів бі землю розвернуті,
І до веселки ти б дійшов.
Вже и 30, ставши мудрішім,
Вже землю, певно б, що не чіпав,
Лиш з другом Краще, веселішім
За обрієм поспішав.