ін написав у 1836 р.). Поема розійшлася цілком, ті, кому не вистачило надрукованих примірників, переписували її від руки. Твір Пушкіна мало великий суспільний резонанс, про нього захоплено відгукувалися П.А. Вяземський і І.А. Крилов. Багато хто, однак, поставилися до поеми насторожено. Відомий у той час поет І.І. Дмитрієв вважав її В«непристойноюВ», Карамзін, авторитет якого був у той час величезним, відгукнувся про В«поемаВ» зневажливо. В.Г. Бєлінський вважав, що з суперечок навколо поеми В«Руслан і ЛюдмилаВ» розпочався В«пушкінськийВ» період в російській літературі.
Пушкін написав поему в дусі італійських поетів відродження - Аріосто і Боярдо. Вона рясніла чудесами і подвигами і в той же час була наскрізь просякнута авторською іронією. В«Руслан і Людмила - майже бурлеску, недарма її порівнювали з В«Вергилиева Енеїдою, вивернутої навиворітВ». Поема оповідала про час легендарного Володимира I Святославича (Володимир Красне Сонечко). Слідом за описами героїчних подвигів російських богатирів йшли рядки, в яких автор відверто сміявся і над подвигами, і над богатирями, і над довірливими читачами. Високий ліризм сусідив з грайливими, майже фривольними сценами. Важливим відкриттям для російської літератури був особливий тон, яким Пушкін вів розповідь. Автор невимушено розмовляв з читачами, ніби зі своїми давніми знайомими.
Південна посилання
Инзов, новий начальник Пушкіна, співчував ліберально налаштованої молоді. Він прийняв поета під своє заступництво. Незабаром після приїзду в Катеринослав Пушкін простудився, і начальник відпустив його з родиною генерала М.М. Раєвського на Кавказ, підлікуватися. Два місяці Пушкін провів на Кавказі, а потім Раєвські переїхали до Криму, в Гурзуф. На військовому бригу, який віз його в Гурзуф, Пушкін створив елегію В«згасло денне світило ... В». Вважається, що з цього вірша почався новий період творчості поета, романтичний.
Розкішна природа Кавказу і Криму справила величезне враження на поета. Пушкін захопився поетами-романтиками Байроном і А. Шеньє. Для того щоб читати Байрона в оригіналі, російський поет почав вивчати англійська мова. У Гурзуфі Пушкін написав кілька елегій, почав працювати над романтичної поемою В«Кавказький полоненийВ».
Покинувши Гурзуф на початку вересня 1820 Пушкін разом з батьком і сином Раєвськими верхи проїхав по Криму, побував в Алупці, Сімеїзі, Севастополі та Бахчисараї. У середині жовтня поет відправився в Кишинів, куди перевели до того часу канцелярію Інзова. p> У Кишиневі Пушкін зблизився з М.Ф. Орловим і В.Ф. Раєвським, які були членами В«Південного товаристваВ» декабристів. Тут, в Молдавії, Олександр Сергійович написав поеми В«Брати розбійникиВ» (1821-1822, спалена в 1823; залишився уривок, який був опублікований в 1825) і В«ГавриліадаВ», закінчив В«Кавказького бранцяВ» (1820-1821). Тут він почав поему В«Бахчисарайський фонтанВ» і написав перші дві глави роману у віршах В«Євгеній ОнєгінВ» (1823-1831), а також вірші В«Пісня про віщого ОлегаВ», В«КинджалВ», В«Чорна шаль В». p> Влітку 1823 Пушкін переїхав до Одеси, де жив до 1 серпня 1824 р., значачись при канцелярії новоросійського генерал-губернатора М.С. Воронцова. Розгром В«Південного товаристваВ» та арешт Раєвського справили на Пушкіна велике враження. До цього додалися вести про придушення революційних повстань в Іспанії та Італії. Настрій сум'яття і розчарованості знайшло відображення у віршах Пушкіна В«ДемонВ», В«Недвижний страж дрімав на царственном порозі ... В»,В« Свободи сіяч пустельний ... В»,В« Хто, хвилі, вас зупинив ... В»та ін В Одесі в 1823 р. Пушкін закінчивВ« Бахчисарайський фонтан В»і почав писати поему В«ЦиганиВ» (1823-1824).
Життя в Одесі ускладнилася конфліктом з начальником Пушкіна, Воронцовим. Пушкін писав своєму другові А.І. Тургенєву: В«Воронцов - вандал, придворний хам і невеликий егоїст. Він бачив у мені колезького секретаря, а я, зізнаюся, думав про себе щось інше В». Служба стала обтяжувати Пушкіна, і він просив про відставку, що в його становищі засланця було нерозумно. Нарешті, московської поліцією було перехоплено лист Пушкіна, в якому він зізнавався, що атеїстичні вчення викликають у нього інтерес. У липні 1824 поет був звільнений зі служби і відправлений до батьківський маєток, розташоване в Псковської губернії, в селі Михайлівське. br/>
У Михайлівському
Тепер Пушкін мав жити в Михайлівському, під наглядом світських і духовних влади, а також власного батька, який взяв на себе обов'язок стежити за поведінкою сина. У батьківський будинок Олександр Сергійович приїхав 9 серпня 1824 Обстановка в сім'ї була важкою, часто виникали конфлікти, поки, нарешті, вся сім'я Пушкіна виїхала з Михайлівського, залишивши засланця поета під опікою няні Орина Родіонівна. p> Поет не мав права виїжджати з Михайлівського, однак із зовнішнім світом зв'язку він не втрачав. Тісна дружба пов'язувала його з поміщицею П.А. Осипової і її...
