льної роботи, показує ступінь узгодження соціальних програм розвитку суспільства і людини.  
 Головним і визначальним серед глобальних орієнтирів розвитку держави повинен бути сама людина як індивідуум, громадянин, особистість.  Тому однією з актуальних завдань є вироблення адекватного глибині відбуваються кризових явищ і процесів бачення механізмів їх подолання на основі гуманітарного розуміння світу, ролі в ньому людини і його внутрішнього світоустрою. 
  Гуманізм, гуманітарна ідея і соціальний захист особистості нерозривно пов'язані і взаємообумовлені.  Категорія В«ГуманізмВ» розуміється як ідеологія людинолюбства і человекоуваженія, а В«ГуманітаризмВ» - практичне втілення людинолюбства і человекоуваженія. Однією з важливих складових гуманізації суспільства є діяльність з гармонізації соціальних інтересів, тобто за найбільш повного і глибокого поєднанню інтересів різних суб'єктів, соціальної діяльності, їх інтересів з інтересами суспільства.  Соціальний захист, надання тієї чи іншої допомоги окремим людям чи соціальним групам, в кінцевому рахунку, спрямована на гармонізацію відносин між ними і суспільством. 
  Виділяючи місце В«соціальногоВ» у вузькому сенсі в системі суспільних процесів і відносин, вчені відзначають, що соціальні відносини відображають певний зріз відносин у рамках суспільного.  В«Соціальні відносини - аспект базисних і надбудовних відносин, а саме відносин рівності та нерівності по положенню в суспільстві В», тобто відносини, що визначаються положенням груп і людей у ​​соціальній структурі суспільства.  Якщо в економіці виражаються відносини людей до засобів виробництва, в політиці - стосунки в влади, то в соціальному плані висловлено ставлення між соціальними спільнотами людей у ​​зв'язку з їх становищем та роллю або з приводу їх стану та ролі в суспільному житті.  Перехід до ринкових механізмів спричинив за собою активний процес реформування суспільних і міжособистісних відносин, посилив роз'єднаність людей і цілих поколінь, втрату традицій.  Обстановка нестабільності породжує нові проблеми особистості і висуває в розряд першорядних завдання соціального захисту. 
				
				
				
				
			  Найбільш важливою вимогою, лежачим в основі соціального захисту є, вимога соціальної справедливості, яка сама багато в чому реалізується через соціальний захист.  Проблема соціальної справедливості не втрачала своєї актуальності в усі часи.  В даний час, коли суспільство переживає важкий період, проблема справедливості повинна бути в центрі уваги.  Соціальна справедливість стосується цілісної життєдіяльності суспільства й особистості.  Вона передбачає здійснення реальних соціальних інтересів людей, задоволення їх оптимальних в даний період і в конкретної ситуації потреб.  Критерієм і принципом соціальної справедливості є кількість і якість праці.  Послідовне застосування цього принципу, соизмерение того, що людина дає суспільству, і того, що він отримує від суспільства, є бар'єром проти зрівнялівки, стримуючою діяльність людини [4].  Ступінь соціального захисту особистості багато в чому визначається соціальним становищем тієї соціальної групи, до якої він відноситься, і його особистим соціальним становищем. 
  Комплексними характеристиками поняття В«Соціальне становищеВ» виступають соціальний статус і престиж.  Соціальний статус - Це інтегральний показник положення соціальної групи та її представників у системі соціальних зв'язків і відносин суспільства.  Поряд з категорією соціального статусу в науці широко використовується соціально-економічний, соціально-правової та ін статус, покликаний характеризувати положення соціально-професійних груп та їх членів у різних сферах життєдіяльності суспільства. 
  Об'єктивна соціальна реальність, обумовлена ​​логікою розвитку ринкових відносин, з необхідністю висуває на перший план ще один момент соціальної справедливості, соціальний захист людей, що знаходяться за межами дії ринкових відносин не мають можливості існування хоча б на рівні мінімальних стандартів життя [5, с.87].  Нові соціальні проблеми не тільки виявили незахищеність більшості людей, а й змусили державу і суспільство шукати нетрадиційні виходи з цього положення.  Це, безумовно, вимагає від держави проведення активної політики в галузі соціального захисту.  p> Процес формування системи соціального захисту особистості в нови умовах життєустрою суспільства багато в чому залежить від співвідношення об'єктивного і суб'єктивного, стихійного і свідомого, активного і пасивного.  Тому спостерігається підхід не тільки до визначення поняття, а й до практики соціального захисту та соціальної роботи в цілому. 
  Тішин Є.В.  під соціальним захистом особистості розуміє всеосяжну форму діяльності держави, що забезпечує надання індивідууму максимально можливих умов матеріального забезпечення [7, с.34]. 
  Архипов А.Г.  вважає, що соціальна захист особистості - це цілеспрямована діяльність держави в особі її інститутів, спрямовану на всемірн...