проти козаків, у бою на жовто Водах потрапивши у Татарськая повний, альо Хмельницький Викуп его и прітягнув до української служби, - доручили Йому вести писарство. Виговський зорганізував Гетьманське канцелярію, дібрав талановитих співробітніків и Вихована ціле Покоління канцелярістів та діпломатів. Незначна раніше уряд писаря набув тепер першорядного значення: сходилися в ньом ВСІ нитки внутрішньої та Закордонні політики. При боці Богдана Хмельницького Виговський відбув почти ВСІ походи и ВІВ УСІ переговори з Польщею, Московщиною, Швецією, Крим та іншімі державами. ВІН БУВ правою рукою, дорадником и заступником старого гетьмана. Мав Сильний Вплив на Хмельницького, не раз гамував его Надто гострі виступа и БУВ посередником между ним та старшиною. При генеральному пісарі створі его партія, зв'язана з ним стаєш інтересамі та ідеологією - вона підняла его на стійбище гетьмана.
Розділ ІІ. Внутрішня політика
Виговський повів внутрішню політику іншім шляхом, як Хмельницький. Микулинецький гетьман дбав за ті, щоб утріматі соціальну рівновагу: прітягав до ДЕРЖАВНОЇ Будови народні масі, альо не дозволялося їм на анархічні виступа, протегував Козацьку старшину, альо гальмував ее панські стремління. Виговський БУВ того Переконаний, что В«ЧерньВ» відіграла Вже свою роль, и державну організацію думав оперті на Вищі класи - на Козацьку старшину та шляхту. Козацька старшина стала Вже відмежовуватісь від решти козацтва в окремий клас, намагалася скупчіті в своих руках ровері землеволодіння та взяти под свою владу селян и дрібніх козаків. Виговський НЕ спіняв цього зросту старшини, а намагався скріпіті ее шляхетських елементами, что були ще доволі Сильні, особливо на західніх землях; шляхта разом з Заможне козацтвом мала утворіті новий клас, на Який могла спіратіся держава.
Ця політика Виговського привела до вибухо СОЦІАЛЬНОЇ Боротьби. Старшина, що не відчуваючі ніякого стриму з боку гетьмана, Почаев сільніше прігнітаті народ, заводячі Давні чінші та данини и прітягаючі селян до панщини. Народні масі відповілі на це Повстань. Головня Тереном народного руху булу Полтавщина, країна Заможне и з розвинутості господарством, де на Щойно колонізованіх землях народ почував себе вільним и Незалежності. Колі ж тут В«нові паниВ» начали гнобіті В«ПоспільствоВ», - відразу Спалахнув грізній селянський рух, Почаев напади на панські двори, на міщан и купців. Гасла, что їх віголошувалі повстанці, були: Повернути черні так звані Козацькі вольності - право вільно варити горілку, вести лови и рибальство, вільно переходіті на Запоріжжя, такоже вібіраті гетьмана В«Чорною радоюВ».
цею народний рух використан незадоволені з-поміж старшини, что непріхільно Ставити до Виговського І. Хотіли усунуті его з гетьманства, - особливо полтавський полковник Мартин Пушкар, Який претендував на булаву, и Запорізький кошовий Яків Барабаш. Невдоволення селянських мас прізвелі восени 1657р. до різкого загострення сітуації. Боротьба старшинському угруповань за владу поставила Україну на межу Громадянської Війни. Саме з осені 1657 р., На мнение багатьох історіків, почався другий етап Української національної революції, Який закінчівся У червні 1663 р. поділом України на два гетьманства.
Спроба І.Віговського порозумітіся з опозіцією закінчілась Невдача. Почаїв Відверті сутички между прібічнікамі та супротивниками гетьмана. Запорожці зорганізувалі до 40 тисяч війська; особливого розголосу Набуля Собі селянські ватаги В«дейнеківВ» (Дейнека - дрючок), слабо озброєні, альо Дуже завзяті. Виговський почав Уживати гострішіх ЗАСОБІВ - замкнувши Полтавщину и Запоріжжя військовою блокадою, що не допускаючи туди зброї та харчів. Альо повстанці НЕ Хотіли мирить. p> Спочатку І.Віговській Шукало ПІДТРИМКИ у московської держави, альо цього можна Було досягті за рахунок Посилення ее впліву на Гетьманщину. ВІН НЕ МІГ Погодитись на цехі.
Активна зовнішня політика І.Віговського, его намагання НЕ допустити, послаблення гетьманської власти віклікалі невдоволення Москві. Російський уряд, користуючися Протистояння в Українському суспільстві, підтрімав заколотніків на чолі з М. Пушкарем. У Москву надход доноси, у якіх противники Виговського звінувачувалі его в намірах В«продати УкраїнуВ». Одночасно на кордони України начали стягуватіся царські війська.
У віступі М. Пушкаря та Я. Барабаша, Який охопів значний теріторію Лівобережжя, взяли участь 40 тис.. ОСІБ - частина козаків Полтавського полку, Запорожці, селяни. У травні - червні 1658 р. Гетьманські війська та загони татар виступили у похід на Лівобережну Україну. Боротьба, таким чином переросла у Громадянська войну. Повстанці з боями відійшлі до Полтави, де и булі розгромлені. Ця братовбівча війна коштувала Україні до 50 тисяч ОСІБ, гетьман спустошів Полтаву за долю у повстанні, багатая жітелів міста попал у Татарськая повний. Пушкар загінув у бої, а Барабаш, Намагаючись втекті до московського війська, БУВ захоплений козаками и Стр...