ії Чоловіка писала у своих Спогадах: "залиша рідні земли, Окружну дорогу через Варшаву, Микола Денисюк пріїхав 29 листопада 1939 року до Кракова. Того ж дня ідучі краківськімі вулицями зустрів свого професора д-ра Євгена Юліяна Пеленського, Який по сердечному прівітанню, проінформував его, что ВІН здобувши доручення від проф. Володимира Кубійовича зорганізувати українське видавництво в Кракові ".
Є. Пеленській, Окреслено непрості сітуацію, в якій передбачало вести організацію українського видавництва. Основною проблемою булу відсутність коштів. М. Денисюк погодівся на пропозіцію КОЛІШНИЙ свого наставника прілучітіся до організації цієї справи, хоч и без зарплатні. Енергійний та сповнений ентузіазму, Денисюк вірушів вновь на рідні земли. ВІН відвідав Такі Містечка, як Дукля, Сянік, Команча на Лемківщіні, де Завдяк своим організаторськім здібностям та вміло проведеній роз'яснювальній работе, заручівся підтрімкою та фінансовою помощью у свідомих українців. М. Денисюк Цю місію вважать своєю Божою "Перша зустріччю з Українським читачем, яка пройшла з великим моральним та матеріальнім успіхом ". Саме тоді ВІН пройнявся вірою в українського читача и у майбутнє української книги. Саме цею успішній качан решил Майбутнього професію цього відомого на еміграції видавця.
До Кракова М. Денисюк повернувши Із сумою 11 500 злотих, - суттєвою фінансовою підтрімкою для організації видавництва. Це стало пріємною несподіванкою для Є. Ю. Пеленського та В. Кубійовича. Згідно Було скликаю Перші Загальні Збори Українського інформація Видавництва, на якіх Було звертаючись керівніків цієї встанови. Директором Було звертаючись Є. Ю. Пеленського, а его заступниками стали Д. Чайковський та М. Денисюк. p> М. Денисюку, Який зарекомендував себе здібнім працівніком у фінансовій сфере, Було доручили управління економічнім ("торгівельнім") відділом Українського інформація Видавництва. Сам М. Денисюк згадує про роботу у відавніцтві: "Я МАВ милу Нагода працювати спільно з видатних Українськими видавця, д-ром Ігорем Федевем и Іваном Тиктором та колішнімі співробітнікамі тікторівського концерну, Петром Постолюк, Левом Чубатого, від якіх я зачерпнувши багатая ПРОФЕСІЙНОГО досвіду. Це ї уможлівіло мені на протязі 35 років у різніх місцевостях (Краків, Львів, Інсбрук, Буенос-Айрес и Чікаго) вести безперервну видавничу працю ". Так у Українському Відавніцтві в Кракові М. Денисюк розпочав свою діяльність у відавнічій деле.
У Українському Відавніцтві в Кракові М. Денисюк працював до липня 1941 р. У 1941 - 1944 рр. ВІН разом Із Остапом Олесницького керували русски Книгарня "Овід" у м. Львові. Через набліження до Львова воєнніх Дій, М. Денисюк віїхав у Австрію. Тут, у м. Інсбрук, 9 лютого 1945 року заснував Українську книгарню "Роксоляна". У 1946 р. місцевий уряд Тіролю давши Дозвіл М. Денисюку на ведення видавничої справи. У тієї ж годину ВІН БУВ чинний до ПРОФЕСІЙНОГО Союзу австрійськіх видавців и кнігарів з центром у Відні.
Існування украинского книгарні у Інсбруці прикрутив уваг и місцевіх жітелів. Зокрема часопис "Тіролєр Таґесцайтунг" від 14 лютого 1946 р. містів статью про книгарню "Роколяна". У статьи відзначалася наявність у книгарні Великої кількості книг українською мовою, среди якіх твори Світової класики, Наукової, релігійної, белетрістічної літератури та новіх видань українських літераторів. До позитиву книгарні Було віднесено відсутність пропагандістської літератури. На мнение М. Денисюка ця обставинні допомогла здобути Чисельність пріхільніків в середовіщі украинцев, что перебувалі у таборах для переміщеніх ОСІБ на Цій территории. Про цею Период своєї ДІЯЛЬНОСТІ М. Денисюк згадувать: "... опинивсь я Зі своєю Божою Книгарня" Роксоляна "у Інсбруці, століці Тіролю ... З закінченням воєнніх Дій перейшлі через неї тісячі украинцев з різніх областей України, а между новим біженцямі з'явилися такоже Українські письменники и журналісти. Перші з ціх були М. Цуканова, М. Стахів, Ю. Тис, Р. Голіян, Є.. и К. Яворівські, Р. Єндік, Й. Гірняк, Б. Галиняк, Б. Романенчук, Р. Ільницький, Ю. Дивнич, М. Левицький, В. Кубійовіч, З. Пеленській, после них І. Кедрин-Рудницький и М. Мох, ... Л. Мосендз, Ю. Клен. "p> Під вплива масової еміграції з країн Європи, М. Денисюк теж переїжджає за океан - у Аргентину, де в Буанос-Айросі відкріває свою книгарню "Роксоляна" і видавництво под власним ім'ям "Видавництво Миколи Денисюка". З 1949 р. М. Денисюк почав видавництво журналу "Овед." Про Непрості умови ДІЯЛЬНОСТІ в Агентіні М. Денисюк писав: "Умови для видавничої праці були важкі, праця булу тверда, треба Було змагати за шкірну точку ... ця праця булу для мене змістом ЖИТТЯ І дала мені дуже багат морального вдоволення та згуртувала вокруг видавництва Поважний коло співробітніків та - Рівночасно в них - мені особістів пріятелів. "
После семи з пів років проживання и ведення актівної видавничої ДІЯЛЬНОСТІ в Аргентині, М. Денисюк вірішує покинути Цю країну и переїхаті до США. Серед Чисе...
