ЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЇ
У самому терміні В«соціальна екологіяВ» закладена певна подвійність, ця подвійність характерна і для самої людини: з одного боку людина як живе біологічна істота є частина природної природи, а як істота громадське - частина суспільства, соціального середовища. p> До яких наук слід віднести соціальну екологію, гуманітарних чи природним, соціальним або екологічним? Чого більше в соціальній екології - природного або громадського? Деякі вчені, переважно представляють природні науки (антропологи, географи, біологи) вважають, що соціальна екологія - це розділ екології, а саме розділ екології людини. Інші, переважно соціологи, говорять про гуманітарної спрямованості соціальної екології, представляють її як галузь соціології. Величезний внесок у розвиток соціальної екології внесли філософи, історики, медики. p> Не додає ясності і первісна трактування терміна В«Human ecologyВ», дана Родеріком Макензі в 1924 році, визначив В«Human ecologyВ» як науку про ті просторових і часових формах людського буття, які обумовлені селективними (сприяють відбору), дистрибутивними (предопределяющими поширення) і пристосувальними силами навколишнього середовища. Тобто йшлося про природне середовище як арені життєдіяльності соціальних груп і суспільств і про залежних від властивостей цієї арени особливостях цих соціальних груп і суспільств. Цікаво, що дана трактування терміна В«Human ecologyВ» дивним чином узгоджується з висновками античного історика Геродота (484-425 рр. до н.е.), який зв'язав процес формування у людей характеру і встановлення того чи іншого політичного ладу з дією природних факторів (клімату, особливостей ландшафту та ін.) Як видно з даного прикладу історія соціальної екології, оформилася в окрему науку в ХХ столітті, своїм корінням сягає в глибоку старовину. Проблеми взаємовідносин природи і суспільства займали розуми вчених з моменту виникнення науки. Не тільки Геродот, але і Гіппократ, Платон, Ератосфен, Аристотель, Фукідід, Діодор Сицилійський вивчали різні аспекти цих взаємодій. Діодор Сицилійський першим сформулював думку про залежності між продуктивною силою праці та природними умовами. Він зазначав природні переваги землеробства у єгиптян перед іншими народами Середземномор'я. Рослость і огрядність індійців (про які він знав з розповідей) він прямо пов'язував з достатком плодів, також природними факторами він пояснював особливості скіфів. Ератосфен затвердив в науці такий підхід до вивчення Землі, при якому її розглядають як будинок людини, і назвав цю галузь знання географіей3. Лікаря Гіппократа, насамперед, хвилювало питання про вплив природи на кожен окремий людський індивід, а не на суспільство. Тому Гіппократ по праву вважається батьком медичної географії. Ідея про переважне вплив природи на людину і суспільство за допомогою географічних чинників зміцнюється в науці ще більше в Середні століття, а пізніше, найбільш повне розвиток вона отримала в працях Монтеск'є (1689-1755), Г...