висновків, та списку літератури.
I. Характеристика міжнародного права
Міжнародне право - це система юридичних норм, що регулюють міждержавні відносини з метою забезпечення миру і співробітництва. Визначення відображає найбільш важливі риси міжнародного права, яке являє собою систему норм, структурно організованих на базі єдиних цілей і принципів. p align="justify"> Система міжнародного права являє собою комплекс юридичних норм, характеризується принциповим єдністю і водночас упорядкованим підрозділом на відносно самостійні частини (галузі, підгалузі, інститути). Матеріальним системоутворюючим фактором для міжнародного права служить система міжнародних відносин, яку він покликаний обслуговувати. Основними юридичними і морально-політичними системоутворюючими чинниками виступають цілі й принципи міжнародного права. p align="justify"> Система міжнародного права - це не тільки складне, але і порівняно нове явище, що знаходиться в процесі становлення, яке ще мало вивчено. У вітчизняній доктрині йому приділяли найбільшу увагу Д.Б. Левін, Г.І. Тункин, Д.І. Фельдман, Е.Т. Усенко. Всі вони вважали, що загальновизнаною системи міжнародного права не існує. p align="justify"> Системі міжнародного права властива характерна для неї структура. Під структурою розуміються внутрішня організація системи, розташування і з'єднання її елементів, характер їх взаємозв'язку. Іншими словами, це внутрішня форма системи, певна впорядкованість її частин. Стійкість цілого залежить від стійкості зв'язків між його частинами. Від характеру зв'язків залежить характер системи в целом.1
Таким чином, система міжнародного права спирається на комплекс цілей і принципів, має характерною для неї структурою, визначені ми методами формування та функціонування, розвивається відповідно з притаманними їй закономірностями. Існування цієї системи об'єктивно зумовлено, оскільки лише в якості досить організованої системи сучасне міжнародне право в змозі виконувати свої функції. p align="justify"> Та обставина, що система міжнародного права - порівняно нове явище, не раз констатувалося в доктрині, наприклад, відомим юристом з Фінляндії Е. Кастреном.
Сучасне міжнародне право визначило основні цілі взаємодії держав, а тим самим і міжнародно-правового регулювання. В результаті воно стало визначати не тільки форми, а й зміст взаємодії держав. p align="justify"> Комплекс основних принципів міжнародного права об'єднав, організував і соподчинил раніше розрізнені групи норм. Міжнародне право перестало бути тільки диспозитивним, з'явився комплекс імперативних норм, тобто загальновизнаних норм, від яких держави не має права відступати у своїх відносинах навіть за взаємною согласію.1
З'явився ще одна ознака системи - ієрархія норм, встановлення їх співпідпорядкованості Ієрархія норм дає можливіст...