ності батьківського піклування). 2  
 Таким чином, предметом регулювання сімейного права є сімейні відносини, підвладні сімейному законодавству, учасники яких є носіями певних прав та обов'язків. У число суб'єктів сімейних відносин входять: батьки (особи, які їх замінюють); діти (у тому числі усиновлені); інші родичі та інші особи у випадках, прямо передбачених Сімейним кодексом (дідусь, бабуся, рідні брати і сестри та ін.) Зазвичай кожен член сім'ї є одночасно носієм як права так і обов'язків, що знаходяться в прямому взаємозв'язку, оскільки права одного забезпечуються виконанням обов'язків іншого. 
    1.2 Сімейне право до Петра I  
   Відомості про сімейний уклад народів, що населяли територію Росії до прийняття християнства, досить нечисленні і уривчасті. Літописи говорять про те, що у полян вже склалася моногамна сім'я, у інших же слов'янських племен: родімічі, в'ятичів, кривичів - ще зберігалася полігамія. Сімейні відносини регулювалися в цей період звичайним правом. 
  У різних джерелах містяться вказівки на кілька способів укладення шлюбу. Серед них найбільш стародавній - викрадення нареченої нареченим без її згоди, проте поступово везучи нареченої починає передувати змову з нею. Слов'яни, як описується в літописі, мали звичай викрадати на ігрищах тих наречених, з якими вони змовилися. 3 
  Прийняття ж християнства зіграло велику роль. Прийняття християнства означало не тільки підпорядкування російської церкви візантійського патріарха, а й утвердження в суспільстві християнських ідей: про сенс шлюбу, про відносини в родині. У Росії починає діяти Номоканон - збори візантійського сімейного права, яке складається з канонічних правил і світських постанов візантійських імператорів. 
  Вік вступу в шлюб був встановлений: 15 років для нареченого і 13 років для нареченої. Верхня вікова межа формально не був передбачений, але священикам наказувалося відмовлятися вінчати престарілих осіб. Зверталася увага й на те, що між вступають у шлюб не повинно бути «великою різниці в літах». 4 
				
				
				
				
			  Розірвання шлюбу все більш ускладнювалося. Головним приводом до розлучення було перелюбство, так як розлучення за перелюбство згадується в Євангелії. 
  Особисті відносини між подружжям при християнстві також змінюються. Заміжня жінка розглядається вже не як майно чоловіка, вона є відносно самостійною особою. Церковний шлюб офіційно визнається таїнством, вчиненим на небесах. 
  Відносини між батьками та дітьми в Стародавній Русі, як і всюди в цей період, будувалися на батьківської влади. Примус дітей до покори здійснювалося самим батьком за допомогою домашніх покарань. 
  Реформи Петра I поклали початок новому періоду в розвитку сімейного права. Вирішальне значення стало надаватися добровільного вступу в шлюб. 
  Укладення шлюбу з 1775 року могло проводитися тільки в парафіяльній церкві одного з вступають у шлюб. Вінчання як і раніше відбувалося за угодою. 
  Розлучення в період імперії ставав усе менш вільним. Даний процес в імператорській Росії був дуже складним. Шлюборозлучні дії здійснювалися в суді. 
  Особисті права і обов'язки подружжя також зазнали істотних змін. З сприйняттям європейський форм життя змінилося ст...