ння.
Розроблений план виступу багато в чому був близький діям Чернігівського полку. Передбачалося заарештувати військового губернатора, випустити прокламацію до населення, рушити збройною силою до Казанської губернії, залучаючи по шляху жителів на свою сторону, відправити гінців на Оренбурзьку прикордонну лінію і до Уральському козачому війську «для приєднання їх до суспільства».
Організація встановила зв'язок з політичними засланцями і солдатами - семеновцями, котрі служили в різних військових частинах. Члени цього суспільства виявилися на ряду важливих посад в органах управління краєм: у штабі Оренбурзького корпусу, канцелярії генерал-губернатора, поліції. Була зроблена спроба поширити свій вплив на інші міста. Завалішина вдалося розкрити організацію, отримати копії документів. Кудряшов встиг попередити членів суспільства про небезпеку, намітити лінію поведінки на випадок арешту і знищити архів організації. Їх план провалився.
Заслані декабристи в Туринске
декабрист урал повстання засланець
Після закінчення терміну каторги в Сибірських рудниках відбували заслання найвизначніші учасники грудневого повстання і в Туринске
Перебування декабристів в Туринске залишило незгладимий слід, стало чудовою сторінкою біографії, виділило Туринск наособицу в ряду міст євразійського простору. Декабристи як би осяяли його світлом високої європейської культури, і це світло живе-мерехтить тут аж до наших днів.
Першим 2 липня 1830 прибув сюди Степан Михайлович Семенов. Випускник Орловської духовної семінарії та Московського університету, мав він звання магістра етико-політичних наук. До часу повстання був секретарем Союзу благоденства, членом Північного таємного товариства. Доля обійшлася з ним не надто суворо: був висланий до Сибіру «для вживання на службу без позбавлення чинів». Каторги уникнув, серед державних злочинців не значився. Але і переконанням своїм не змінив. На службі в канцелярії Туринського суду при кожній нагоді допомагав знедоленим і друзів-декабристів в облаштуванні справ. 17 травня 1836 його перевели до Тобольська. У будинку С. М. Семенова нині розташовується Туринський краєзнавчий музей.
У тому ж 1836-м прибув на поселення Микола Васильович Басаргін, син небагатого московського поміщика, поручик лейб-гвардії Єгерського полку, а в декабризму - член Союзу благоденства і Південного товариства.
В Туринске йому відвели тридцять десятин землі в Коркінскіе волості. Діяльний від природи, він трудився на цій землі, допомагав облаштуватися в Туринске своєму другові В. П. Ивашева.
Микола Васильович був у цей час неодружений: його перша дружина М. М. Мещерская померла в рік повстання. Тут, У Туринске, він одружився на дочці відставного поручика інвалідної команди Марії Єлисеївни Мавриною. Але життя у них не задалася, а можна навіть сказати, що обернулася драмою. Помер первісток, серйозно захворіла вона сама, і другий їх син - Василь - прожив зовсім не багато. Ці скорботні події підштовхнули Марію Єлисеївни піти у Єкатеринбурзький жіночий монастир, а Микола Васильович пізніше, в Омську, одружитися втретє - із сестрою Д. І. Менделєєва - Ользі Іванівні. У Туринске він жив близько п'яти років.
Через кілька днів після Басаргина в Туринск при...
