ст. 4 Закону України «Про страхування» знайшла відображення теорія страхового інтересу як об'єкта страхування. Об'єктом страхових правовідносин, або об'єктом страхування в Україні є законний майновий інтерес страхувальника (застрахованої), що не суперечить законам цієї держави, з яким цей інтерес пов'язаний і на території якого проводиться страхування.
Цей майновий інтерес повинен прямо і безпосередньо визначати предмет договору страхування і може бути пов'язаний:
з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням фізичної особи - страхувальника або застрахованої особи;
з володінням, користуванням і розпорядженням страхувальником будь-яким майном;
з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або майну будь-якої особи чи шкоди, завданої юридичній особі.
Отже, об'єктом страхування не може бути особа, результати або процес його діяльності або його майно. Це очевидно, оскільки договір страхування укладається з метою отримання певної грошової суми, то й інтерес страхувальника повинен зводитися до права на отримання такої суми за певних умов, які визначаються фактом настання страхового випадку.
Наявність законного страхового інтересу є необхідною умовою для створення страхового зобов'язання.
Згідно з принципом страхового інтересу страхувальник повинен мати законний майновий (фінансовий) інтерес до конкретного об'єкта, що підлягає страхуванню, на підставі якого він може отримати користь у вигляді матеріальної захищеності від втрати життя, здоров'я, працездатності або схоронності обсягу своїх матеріальних засобів, або звільнення його від виниклого боргу або від матеріальної відповідальності за шкоду іншим особам у вигляді наслідків його діяльності (бездіяльності).
Цей принцип вказує, що договір страхування передбачає відшкодування конкретних збитків, які нанесені конкретній особі. Якщо з'ясується, що страхувальник не мав майнового інтересу - чи не був власником, орендарем, користувачем загиблого майна - значить, він не може понести збитки і, отже, не може виступати страхувальником. У такому випадку договір страхування визнається недійсним, або нікчемним.
Принципи обов'язкового і добровільного страхування.
Страхування може проводитися в обов'язковій і добровільній формі. Суспільство в особі держави встановлює обов'язкове страхування, тобто обов'язковість внесення відповідними страхувальниками фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодування матеріального збитку або надання іншої грошової допомоги зачіпає інтереси не тільки конкретної постраждалої особи, але і суспільні інтереси. Тому соціальне страхування, страхування будівель і деяких сельхоз тварин у громадян, страхування військовослужбовців, пасажирів і деякі інші види страхування в нашій країні є обов'язковими.
Оптимальне поєднання обов'язкового і добровільного страхування дозволяє сформувати таку систему видів страхування, яка забезпечує універсальний обсяг страхового захисту суспільного виробництва.
Класифікація майнового страхування по роду небезпек передбачає виділення чотирьох видів, що не знаходяться між собою в ієрархічному зв'язку:
1. Страхування від вогню та інших стихійних лих таких об'єктів, як будівлі, споруди, устаткування, продукція, сировина, матеріали, домашнє майно і т.п.
2. Страхування сільськогосподарських культур від посухи та інших стихі...
