Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Новые рефераты » Історія ядерної зброї: від теоретичної фізики до великих вибухів

Реферат Історія ядерної зброї: від теоретичної фізики до великих вибухів





к елементарних частинок важливий.

Знання про структуру атома розширювалися рік від року. У 1932 році Джеймс Чедвік відкрив нейтрон, за що згодом отримав Нобелівську премію. У цьому ж році в Англії Уолтон і Кокрофт вперше використали прискорювач протонів для розщеплення ядра літію на 2 альфа-частинки. Подія в ході досвіду виділення великої кількості енергії пояснює з'явилося тоді ж поняття дефекту маси (виникає в результаті перетворення деякої частини маси ядра в енергію в процесі розпаду ядра) і безпосередньо співвідноситься з вищезгаданої формулою Ейнштейна.

Одночасно з Чедвіком, «за виконаний синтез нових радіоактивних елементів» Нобелівської премії були удостоєні дослідники Жоліо-Кюрі. Їх хімічний досвід виявив можливість штучної радіоактивності, коли шляхом опромінення альфа-частинками важких ядер досягається розпад, який супроводжується виділенням позитронів. «Таким чином, у цій роботі вдалося вперше за допомогою зовнішнього впливу викликати у деяких атомних ядер радіоактивність, яка зберігається протягом вимірного часу в відсутність змушує причини».

Однак не тільки прискорення, але і уповільнення частинок здатне принести позитивні результати. Е Фермі довів це відкриттям ядерних реакцій, викликаних уповільненими нейтронами. (Нобелівська премія 1938 р.) різниця полягає в тому, що в разі прискорення заряджених частинок висока швидкість дозволяє їм подолати бар'єр електростатичного відштовхування. У випадку ж з нейтронами необхідно протилежне, так як існує притягання між протоном і нейтроном, яке діє, однак, в межах розмірів ядра.

В ході наукових дослідів Фермі, шляхом опромінення уповільненими нейтронами урану (м.238) було отримано новий елемент з масовим числом 239 і зарядом 93, тобто відбулося випускання електрона. Такий спосіб отримання елемента був названий бета-розпад.

Згодом, шляхом хімічних експериментів Гана і Штрассмана, даний елемент був встановлений як еквівалент барію (заряд 56).

З робіт Астона відомо, що заряд нуклона в ядрі урану складає 7,6 МеВ. При заряді нуклонів елементів ~ 50 (напр. барій), енергія дорівнює 8,5 МеВ. Тоді, енергія, що вивільняється при бета-розпаді урану (235) складає? E=(8,5-7,6) МеВ * 235=200 МеВ.

Таким чином, було не тільки доведений, але й пораховано той колосальний потенціал, який прихований у важких ядрах. Уран, будучи на той момент останнім елементом таблиці Менделєєва, був найбільш підходящим елементом для отримання величезної кількості енергії в процесі розпаду. Тому він став основним паливом для нової зброї.


2. Ядерна гонка. Німеччина - США - СРСР

ядерний зброю бомба вражає

З цього моменту я вважаю за необхідне перейти до наступного параграфу реферату та розглядати подальший розвиток атомної фізики в призмі історичної гонки. Причина полягає в дипломатичних і політичних реаліях 30-х, а потім і 40-х років: відносини між західними країнами і СРСР напружені, у Німеччині до влади приходять агресивно налаштовані нацисти на чолі з Гітлером, бушує Друга Світова війна. Атомна фізика за перші декади століття вже довела свою перспективність, і нею зацікавилися у великій політиці. Тому неправильно ігнорувати елемент змагання надалі оповіданні. Разом з тим, багато вчених намагалися взаємодіяти в міру своїх сил, бо велик...


Назад | сторінка 2 з 12 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Розвиток періодичного закону. Залежність властивості елементів від ядра йо ...
  • Реферат на тему: Результати та наслідки виконання угоди між урядом РФ і урядом США про викор ...
  • Реферат на тему: Взаємодія бета-частинок з речовиною
  • Реферат на тему: Розробка детерминистической моделі структури атома і атомного ядра
  • Реферат на тему: Історія розвитку прискорювачів заряджених частинок