інтеграція має великий вплив на розвиток національно ринку, формування його структури і успішне функціонування. Тому основною тенденцією розвитку світового господарства на сучасному етапі є його інтернаціоналізація. У своєму розвитку вона пройшла кілька етапів і якісно новим етапом на рубежі ХХ-ХХІ століть стала глобалізація (1).
Термін «глобалізація» вперше, як вважають, вжив американський економіст Т. Левітт в 1983 році в статті «Глобалізація ринків» («The Globalization of Markets») для опису процесу злиття ринків.
Існує багато визначень і трактувань змісту глобалізації світової економіки, наприклад, глобалізацію визначають як зростання ролі зовнішніх факторів (економічних, соціальних і культурних) у відтворенні всіх країн-учасниць цього процесу, формування єдиного світового ринку (ринків) без національних бар'єрів і створення єдиних юридичних умов для всіх країн (2). Або як сучасну нам, всесвітню стадію інтернаціоналізації господарського життя, в рамках якої світове господарство набуває якісно нові, невідомі раніше характеристики і особливості свого розвитку (3).
Цей процес охоплює різні сфери світової економіки, такі як світова торгівля, міжнародний рух факторів виробництва, міжнародні фінансово-кредитні та валютні операції, виробниче, науково-технічне, технологічне, інжинірингове та інформаційне співробітництво. А також він виражається в наступних формах (компонентах):
Малюнок 1.1 Форми (компоненти) глобалізації світової економіки (4)
Поглиблення інтернаціоналізації виробництва виявляється в тому, що в створенні кінцевого продукту в різних формах і на різних стадіях беруть участь виробники багатьох країн світу. Проміжні товари і напівфабрикати займають все більшу частку в світовій торгівлі й у міжкорпоративних трансфертах (інституційною формою інтернаціоналізації виробництва виступають ТНК);
поглиблення інтернаціоналізації капіталу, полягає у зростанні міжнародного руху капіталу між країнами, насамперед, у вигляді прямих інвестицій (причому обсяги прямих іноземних інвестицій зростають швидше, ніж зовнішня торгівля і виробництво), інтернаціоналізації фондового ринку;
глобалізація продуктивних сил відбувається через обмін засобами виробництва і науково-технічними, технологічними знаннями, а також у формі міжнародної спеціалізації і кооперації, що зв'язують господарські одиниці в цілісні виробничо-споживчі системи, а також через виробниче співробітництво, міжнародне переміщення виробничих ресурсів;
формування глобальної інфраструктури виражається у формуванні глобальної матеріальної, інформаційної, організаційно-економічної інфраструктури, що забезпечує здійснення міжнародного співробітництва;
посилення інтернаціоналізації обміну відбувається на основі поглиблення міжнародного поділу праці, зростання масштабів і якісної зміни характеру традиційної міжнародної торгівлі упредметненими товарами, причому все більш важливим напрямком міжнародного співробітництва стає сфера послуг, яка розвивається швидше сфери матеріального виробництва;
збільшення масштабів міжнародної міграції робочої сили відбувається так як вихідці з відносно бідних країн знаходять застосування як некваліфікованої або малокваліфікованої робочої сили в розвинених країнах. При цьому країни, що вико...
