погоджується А.В. Грачов [8, с. 64]: фінансова незалежність підприємства є не що інше, як надійно гарантована платоспроможність, незалежність від випадковостей ринкової кон'юнктури і поведінки партнерів. Він же виділяє і головна ознака фінансової незалежності - це наявність чистих ліквідних активів, які визначаються як різниця між усіма ліквідними активами і всіма короткостроковими зобов'язаннями на той чи інший момент часу.
У свою чергу, Л.А. Богданівська, Г.Г. Виноградов стверджують, що поняття фінансової незалежності підприємства пов'язане з перспективною платоспроможністю. Оцінка фінансової незалежності дозволяє зовнішнім суб'єктам аналізу (особливо інвесторам) визначити фінансові можливості підприємства на тривалу перспективу [9, с. 126]. Оскільки в умовах ринкової економіки здійснення процесу виробництва, його розширення, задоволення різних потреб підприємства виробляються за рахунок власних коштів, а за їх недостатності - позикових, то велике значення має фінансова незалежність від зовнішніх позикових джерел, хоча обійтися без них складно. Тому вивчаються співвідношення позикового, власного і загального капіталу з різних позицій.
А.Д. Шеремет і Е.В. Негашев [10, с. 156] не дають формулювання визначення; на їхню думку, різниця реального власного капіталу і статутного капіталу є основним вихідним показником стійкості фінансового стану підприємства.
В.М. Родіонова і М.А. Федотова вважають, що фінансова незалежність організації - це стан її фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, що дозволяє забезпечувати розвиток організації на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах допустимого рівня ризику [11, с. 13].
Фінансова незалежність і стійкість - це целеполагающее властивість фінансового аналізу, а пошук целеполагающіх можливостей, засобів і способів її зміцнення представляє глибокий економічний зміст і визначає характер його проведення та змісту, стверджує Л.Т. Гіляровський [13, с. 249].
Багато зарубіжні автори підкреслюють, що фінансова незалежність і стійкість організації визначається правилами, спрямованими одночасно на підтримку рівноваги фінансових структур і на уникнення ризиків для інвесторів і кредиторів. На їхню думку, фінансову стійкість доцільно вимірювати показниками, що характеризують різні види співвідношення між власними і позиковими джерелами коштів, використовуваними для формування майна, відбитого в активі балансу.
Аналіз різних точок зору про зміст поняття показує, що з досліджуваної проблеми немає єдиного погляду різних авторів. Не всі автори викладають своє формулювання поняття фінансової незалежності, більш широко під поняття фінансової незалежності розуміється поняття фінансової стійкості.
Дослідивши погляду різних авторів і уточнивши основні характеристики поняття, можна запропонувати наступне визначення:
Фінансова незалежність і фінансова стійкість будь-якого господарюючого суб'єкта - це здатність здійснювати основні та інші види діяльності в умовах підприємницького ризику та змінюється середовища бізнесу з метою максимізації добробуту власників, зміцнення конкурентних переваг організації з урахуванням інтересів суспільства і держави.
Стан фінансової залежності часто викликається сукупністю внутрішніх і зовнішніх факторів, що взаємно підсилюють один одного: щоб внутрішня неефективність привела до явних фінансових ускладнень зазвичай потрібно якесь несприятливий зовнішній подія, а несприятливі зміни зовнішнього середовища з більшою ймовірністю спровокують кризу в компанії, якщо в її бізнесі є певна внутрішня слабкість [45, с. 10].
Аналіз причин виникнення кризових процесів в економіці, які безпосередньо впливають на фінансову залежність підприємств, дозволяє класифікувати їх, за рівнем впливу: на зовнішні і внутрішні.
Відомості про причини кризи в російських компаніях більш суперечливі. О. Якубова стверджує, що в Росії, на відміну від зарубіжних країн, несприятливі зовнішні умови діяльності стають головними причинами кризового стану компаній [45, с. 11].
О. Татаурова приходить до протилежних висновків, відзначаючи, що на розвиток неспроможності аналізованих нею російських підприємств найбільший вплив зробили внутрішні фактори [45, с. 11].
Аналіз різних підходів вчених-економістів до структурування причин кризових явищ на підприємствах показує, що одна або навіть декілька з них не призводять господарюючий суб'єкт до неспроможності за короткий термін. Зазвичай серйозні економічні проблеми починають проявлятися після досить тривалого процесу їх взаємодії. Але так як одна з цілей економічної науки - моделювати (спрощувати) процеси, що відбуваються в системі, ...