уде неповною, а наше знання про право - невірним.
Найважливішим соціальним інститутом, який найбільш тісним чином пов'язаний з правом, є держава. Зв'язок держави і позитивного права нерозривна (термін право - багатозначний). Виділяють позитивний (об'єктивне) право і суб'єктивне право. Позитивне право - це система норм, закріплених в офіційних джерелах і діючих на території даної держави. Суб'єктивне право - це правомочність, що належить конкретній людині. Надалі, якщо немає особливих застережень, під терміном право мається на увазі об'єктивне право. У всякому разі, саме ці явища взаємодіють один з одним найбільш тісно, ??вони взаимообусловливают один одного, їх зв'язок є функціональною. Саме тому в рамках юридичної науки (так само як і в рамках юридичної освіти в цілому) велика увага приділяється питанням державознавства. Зрозуміти сутність права і механізму правового регулювання неможливе без знання основ устрою державної влади, сутності і функцій сучасної держави. Тому перша спеціальна юридична дисципліна, з якої починається юридичну освіту, - теорія держави і права - включає в себе складовою частиною теорію держави.
Юридична наука включає в себе три комплексу знань:
походження держави і права, тобто пізнання загальних закономірностей розвитку державно-правових явищ, а також їх функціонування, сутності і глибинних зв'язків;
безпосередньо правова матерія або, як іноді кажуть, догма права (її ні в якому разі не можна плутати з догматизмом). Догма - це азбучні істини права, усталені і загальноприйняті положення, з яких виходить і юридична теорія, і юридична практика; догматизм, у свою чергу, - це закостенілість, заідеологізованість будь-яких положень, неможливість їх зміни або перегляду. Догма права може і повинна мінятися залежно від мінливих життєвих умов для того, щоб відповідати їм. Догматизм ж заважає цьому, проголошуючи деякі положення непорушними, єдино вірними, перегляду не підлягають;
техніка юридичної науки. Це питання законодавчої стилістики, мова закону, питання тлумачення права в діяльності правотворчих і правозастосовних органів. Юридична наука користується своїми власними поняттями і категоріями, в яких закріплюються здобуті нею знання.
Юридична наука неоднорідна, вона являє собою систему галузей наукового знання. Всі ці галузі також можна розглядати як юридичні науки.
Всі юридичні науки залежно від сторони наукового пізнання можна розділити на кілька блоків.
По-перше, історико-теоретичні (або фундаментальні) науки. Для них характерним є дослідження найбільш загальних закономірностей формування та функціонування різних державно-правових систем, теоретичних уявлень про сутність держави і права, методології пізнання правової реальності. Історико-теоретичні науки дають знання про розвиток і рисах держави і права взагалі, безвідносно до конкретних держав або праву, чинному на окремій території. Фундаментальні науки містять узагальнені знання про державу і право. На основі цих знань розробляється понятійний апарат і система галузевих та інших юридичних наук. До фундаментальних наук відносяться: теорія держави і права; історія держави і права (Росії і зарубіжних країн); історія політичних і правових вчень.
По-друге, галузеві науки. До галузевих наук відносяться ті юридичні науки, які вивчають відокремлені групи юридично значимих відносин, що склалися в даному суспільстві. Вони являють собою основний і найбільший блок в системі юридичних наук. Ці науки вивчають окремі галузі права. Вони покликані виявити специфіку тієї чи іншої галузі, її особливості, характерні риси, відмінності від інших галузей права. Важливим моментом тут є співвідношення науки і галузі права. Ці поняття різні. Наука вивчає державно-правові явища, а галузь права регулює суспільні відносини певного виду. Галузь права (кримінальне, цивільне право тощо) складається з норм права, які регулюють певні відносини, тобто встановлюють правила поведінки в тій чи іншій ситуації. Ці норми містяться в різних джерелах, наприклад, в кодексах, законах, підзаконних актах (указах президента, постановах уряду та ін.). А окрема юридична наука (наука кримінального права, наука цивільного права і т.д.) вивчає відповідні норми, узагальнює їх, розробляє правила їх застосування, вчить юристів користуватися нормативним матеріалом. До галузевих юридичних наук відносяться, наприклад: наука державного права; наука адміністративного права; наука кримінального права; наука цивільного права; наука трудового права; наука сімейного права; наука фінансового права; наука цивільно-процесуального права; наука кримінально-процесуального права; наука екологічного права; наука кримінально-виконавчого права; наука підприємницького права та ін.
Деякі автори виділя...