х, а у вартісному вимірі у вигляді сукупної ціни. А попит виступає не як попит окремих покупців або груп населення, а як сукупний платоспроможний попит в масштабі національного господарства. Це, з одного боку, сукупний попит споживачів, підприємств і держави, обчислюваний зазвичай в масштабі року, а з іншого боку, ця пропозиція річного національного продукту, як правило, відповідного обсягом річного виробництва, розрахованому стосовно до склався рівню цін.
Отже, сукупний попит - це попит на загальний обсяг товарів і послуг, який може бути пред'явлений при даному рівні цін. Сукупна пропозиція - це загальна кількість товарів і послуг, яке може бути вироблено і запропоновано у відповідності зі сформованим рівнем цін. Сукупний попит - попит на споживчі та інвестиційні товари (і послуги). Сукупна пропозиція відповідає, або, іншими словами, так само, валовому внутрішньому продукту (ВВП).
Сукупний попит і сукупна пропозиція можуть бути виміряні в поточних або незмінних цінах. Постійний рух цін створює певні труднощі з описом цих категорій, тому для вимірювання об'єму і динаміки агрегованих сукупностей використовуються індекси, при яких показники попиту та пропозиції обчислюються по відношенню до базового або звітному періоду.
Залежність між сукупним попитом і рівнем цін - зворотна, тобто така ж, як між попитом на окремий товар і його ціною. Залежність між сукупною пропозицією і рівнем цін - пряма: зі зростанням цін зростає і пропозиція. Подібна ж залежність існує між пропозицією окремого товару і ціною на цей товар.
Однак при розгляді агрегованих показників спостерігається наступне відмінність. Справа в тому, що сукупний попит і сукупна пропозиція - це не просто механічна сума індивідуальних величин (попиту та пропозиції), а якісно нова категорія.
Звернемося до сукупного попиту. Цілком очевидно, що він росте разом із зростанням доходів, але росте не строго пропорційно зростанню доходів, оскільки зі збільшенням доходів вони не всі прямують на споживання, а частково відкладаються на збільшення заощаджень. Якщо продовжити наше міркування, то ми прийдемо до висновку, що пропозиція на певному етапі починає обганяти попит. Частина пропозиції товарів і послуг, зростаючого разом із зростанням національного продукту, виявляється зайвою по відношенню до змінилося обсягом і структурою попиту. У цьому випадку виробники не можуть повністю реалізувати вироблену продукцію; збільшуються запаси непроданих товарів. Підприємці зазнають збитків. Вони змушені або знижувати ціни (цьому нерідко перешкоджають високі виробничі витрати), або скорочувати виробництво.
Може виникнути й інша ситуація, до речі, досить характерна протягом тривалого часу для нашої країни. Її відрізняло інше співвідношення динаміки агрегованих величин: не пропозиція випереджало попит, а, навпаки, сукупний попит обганяв сукупна пропозиція. У цьому випадку взаємини попиту і пропозиції в суспільстві грунтуються на моделі централізованого регулювання, роль ціни зведена до мінімуму. Відсутній механізм зворотного зв'язку, механізм саморегулювання, який мав би своєчасно підтягувати виробництво за обсягом і структурою до змінюється попиту. Звідси постійне порушення збалансованості, зростаючий дефіцит споживчих товарів, брак інвестиційних ресурсів.
Узагальнюючи сказане, слід підкреслити, що описуване зазвичай у навчальних курсах «нормальне» взаємодія між сукупним попитом і сукупною пропозицією носить дещо схематичний характер. Виділяючи фактори, що визначають розміри і динаміку сукупних попиту та пропозиції, ми отримуємо лише саме загальне уявлення про тенденції та закономірності їх розвитку. Реальні сценарії, що складаються в рамках тієї чи іншої системи або конкретної країни, набагато складніше, різноманітніше (суперечливіше).
Коли в умовах розвинутого ринкового господарства виникає ситуація, при якій попит дещо випереджає пропозицію, то в дію негайно вступає коригувальний механізм цін. Пропозиція підпорядковується ціновим сигналам і слідує за зростанням цін. Це звичайна реакція, що дозволяє підштовхнути сукупна пропозиція, якщо воно відстало або відірвалося від змінених потреб попиту.
Кожен продавець повинен виходити на конкурентний ринок не зі своєю індивідуальною ціною, а з ціною, обумовлює взаємодію попиту і пропозиції, т. е. за ринкову. Ця ціна певною мірою стабільна; вона має властивість відновлюватися після кон'юнктурних коливань.
Ринкова економіка прагне до рівноважного рівня під впливом власних, насамперед, цінових факторів. Визначальну роль відіграє закон попиту і пропозиції, суть якого в пристосуванні виробництва і пропозиції за обсягом і структурою до суспільних потреб, що виявляється у вигляді попиту. Це закон взаємодії пропозиції і попиту з цінами; закон прямої (пропозиція...