і чудово пам'ятали, що в далекому минулому їхня країна зі столицею в Римі була центром цивілізованого світу. У свідомості італійців так чи інакше витала ідея відродження Билов В«величі РимуВ») і, звичайно, в деякій мірі італійський Ренесанс формувався під впливом кращих досягнень європейської культури ХП-ХШ ст. (Приміром, у лірики Провансу, міський новелістики, поезії вагантів і т.д.).
5. І нарешті, фактором, що зробив, безперечно, істотний вплив на локальну специфіку мистецтва італійського Відродження (зокрема вплинув на формування різних шкіл і напрямів, поліцентризм Відродження) був процес регіональної централізації міст-держав (або політичної децентралізації країни в цілому); існування різних державних форм.
Відмінними рисами культури італійського Відродження, якщо говорити коротко, були: індивідуалізм мислення (у галузі права та моралі); світськість (люди Відродження підкреслювали особливу роль світської культури), що проявилося зокрема в особливостях мови нового мистецтва, і в його художньому змісті; бурхливий підйом наук, особливо гуманітарних (люди Відродження брали участь у формуванні цілком наукових основ гуманітарних знань і у зародженні досвідченого природознавства, хоча самі носії Відродження, як правило, природними науками безпосередньо не займалися. Але проробили значний працю по вивченню, перекладу та видання творів античних авторів, а також виробили нові методи інтерпретації текстів, що зробило безумовне вплив на підйом природознавства в період Чинквеченто); реалізм (що стосувалося насамперед таких сфер культури як література і мистецтво); непідробний глибокий інтерес до спадщини Античності (звідси й сама назва «³дродженняВ»). Для людей Відродження Античність була джерелом натхнення і зразком їхньої творчості, їх світогляду. При цьому важливим було не просте звернення до Античності, не саме по собі звертання до античної давнини, а те, чим це минуле було і які нові ідеї утворювалися з цього джерела. Тобто йшлося не про простий наступності, а про творчій переробці Відродженням античної спадщини.
У небувалих масштабах Відродження реставрувати (багато в чому втрачені в середні століття) зв'язку з культурою Античності (причому як з язичницькими - латинської і давньогрецької, - так і з християнськими традиціями. Існує думка, що саме Відродження вперше після патристики і в значно серйозніших масштабах здійснило синтез двох культурних світів - язичницького і християнського). Забігаючи наперед, можна сказати, що на античній основі будуть збудовані багато галузі культури Відродження: система гуманітарних знань, різні види образотворчого мистецтва, архітектура, норми літератури і т.д. І ще! Мабуть, вперше людина Відродження осмислив Античність як абсолютно самостійну епоху в історії культури, і вона стала найважливішим орієнтиром для нової (по своїй сутності) культури Відродження.
Однак не варто забувати, що типологічні риси культури Відродження можна виявити тільки при зіставленні з Античністю, а й з середніми віками, а також з подальшими за Відродженням культурними епохами.
Ставлення людей Відродження до середньовічної культури було досить складним. У цілому, для культури Відродження була характерна якась двоїстість позиції по відношенню до культурної спадщини та традицій Середньовіччя. Але загалом і в цілому, культура Середньовіччя сприймалася носіями Ренесансу в явно негативному плані. Середні століття для них були епохою В«темногоВ» і варварського часу з відповідною епосі культурою. І все ж середньовічна культура справила (про що ми вже побіжно згадували) певний вплив на культуру Відродження, хоча б у силу наступності спільного для обох культур християнського світогляду.
Далі. Ймовірно, головна відмінність Відродження від попередньої середньовічної епохи полягало в гуманістичному погляді на людину. Люди Відродження вірили в велич людини, силу його волі і розуму. І тому антропоцентризм став характернейшей особливістю культури Ренесансу
Список джерел та літератури
1. Мистецтво раннього Відродження - М.: Мистецтво, 1980. - 257 сек. p> 2. Історія мистецтва: Ренесанс - М.: Видавництво АСТ, 2003. - 503 с. p> 3. Яйленко Є.В. Італійське Відродження - ОЛМА-ПРЕСС, 2005. - 128 с. p> 4. М.Л. Андрєєв. Інновація або реставрація: казус Відродження// Вісник історії, літератури, мистецтва. М.: Наука. Т. 1, 2005, с. 84-97. p> 5. Баренбойм Петро, ​​Шиян Сергій, Мікеланджело. Загадки Капели Медічі, Слово, М., 2006. br/>