мості, отримує від свого начальника КНОК доручення: продати будинок, що пустує в Бремені якомусь графу Орлок з Трансільванії. Напівбожевільний, розпатланий, але неймовірно привабливий дивак Кнок надає і лист від графа, тільки написано воно дивними знаками і практично алхімічними символами. В«Їдьте в країну примар, друже мійВ», - провуркотів начальник, і Томас, не зволікаючи ні секунди, відправляється в далеку Румунію, залишивши вдома засмучену дружину. У Трансільванії місцеві жителі відчайдушно намагаються попередити героя про небезпеку, що насувається, але він легковажно вважає їх страх всього лише марновірством. Тим не менш, його вмовляють переночувати в готелі. Настає ніч: переляканий табун коней ховається від нічних фантомів, Томас знаходить у номері книгу В«Біблія ВампірівВ», яка буде фігурувати протягом усього фільму. Прочитавши пару глав, герой лягає спати. Ранок, коні повертаються на свій заливний луг, Томас роздратовано викидає настільки цікаву вночі, але абсолютно даремну рано вранці книгу, і їде до графу. Мурнау використав для створення містичної атмосфери цікавий й раніше не застосовувався в кіно прийом: в сцені, де пекельний екіпаж везе Гаттера в замок, в одному з кадрів нічний ліс видно в негативі (білі дерева), але екіпаж і коні як і раніше темні. Насправді вся сцена знята в негативі, але екіпаж і коні при цьому були задрапіровані в білі полотнища. Перше явище Орлока викликало у мене неоднозначну реакцію. З одного боку, він зловісний вампір, вганяє в страх весь довколишній містечко, з іншого - провінційний трансільванський граф з мило відстовбурченими вушками, який просто зобов'язаний шепелявити для завершення образу. Мабуть, сучасному глядачеві взагалі небажано дивитися німе кіно, особливо містичне. Навіть якщо не брати до уваги образ персонажів, діалоги все одно налаштовують на веселий лад: В«Мила Хелен, у мене все добре, тільки комарі тут злобують: вночі мене вкусили, залишивши дві ранки на шиї В». Носферату, глянувши на портрет дружини Томаса, задумливо вимовляє: В«Ваша дружина? Яка чудова шийка! В». І після розкриття особистості Орлока, втечі головного героя, кривавої бійні на кораблі, коли вампір вирізав усю команду, нас чекає чудова сцена, де граф пробігає повз будинок щасливо возз'єдналися подружжя Гаттера з труною пахвою.
Тим часом Кнок божеволіє і оголошує, що наближається В«Повелитель щурівВ». Його садять до лікарні для душевнохворих, де він періодично накидається на санітарів, щоб випити їх кров. В«Кров - це життяВ», - вигукує нещасний Кнок. З приїздом Орлока у Бремен місто охоплює епідемія чуми. Всупереч распостраненное думку, В«НосфератуВ» не означає В«вампірВ», В«бесмертнийВ» або небудь подібне. Слово, спочатку відбулося від грец. ОЅОїПѓОїП†ОїПЃОїП‚, має значення В«переносить хворобуВ». Це могло вплинути на повір'я, існуюче в країнах східної Європи, що вампіри є переносниками різних захворювань. Цей мотив був підкреслений сценою нашестя щурів на Бремен (що не збереглася). Люди в паніці шукають цапа відбувайла - Їм стає втік з-під замку Кнок. Старик відчуває, що його господареві-вампірові погрожує небезпека: дружина Томаса знайшла В«Біблію вампірівВ» і прочитала в ній спосіб позбавлення. В«Жінка, непорочна серцем, повинна добровільно віддати свою кров вампірові і змусити його забути про першому крику півня В». Хелен вирішує позбавити місто від кровоссальні напасті і вбиває Орлока сим чисто жіночим способом.
Роман Брема Стокера у свій час вразив мене сильніше фільму: Дракула був набагато підступніше зворушливого Орлока, позитивні герої також діяли витонченішими і рішучіше. У фільмі відсутня і відважний доктор Ван Хелсінг. Вдова Брема Стокера Флоренс Стокер звинуватила кіностудію Prana Film GmbH в плагіаті і виграла судовий процес. В результаті кіностудія збанкрутувала і, згідно рішенням суду, всі існуючі копії кінофільму мали бути знищені. Фільм дійшов до наших днів завдяки кільком збереженим майже повним копіям.
У фільмі В«ПривидВ», поставленому за романом Герхарта Гауптмана, Мурнау використовує новаторський прийом В«суб'єктивної камериВ», коли фільм знімається як би очима персонажа. Його герой - дрібний чиновник з великим уявою, який часто бачить реальність прикрашеною своїми нестримними фантазіями.
Ще однієї вершини Мурнау досягає в фільмі В«Остання людинаВ» (Der letzte Mann, 1924), бестітровой камерної драмі про старому Швейцарії (класична роль Еміля Яннінгс), звільненого зі служби і переживає складний психологічний криза. Цей фільм часто називають кращим і самим глибоким твором режисера.
Потім Мурнау звертається до екранізаціями класики і ставить фільми В«ТартюфВ» (Herr TartГјff, 1926) і В«ФаустВ» (Faust - Eine deutsche Volkssage, 1926). p> У червні 1926 року на запрошення американського продюсера Вільяма Фокса Мурнау відправляється до Голлівуду і укладає в липні чотирирічний договір, який гарантує йому два фільми на рік. Його першим американським фільмом стає В«СхідВ» (Sunrise: A So...
