ласти 500-кілометровий газопровід, проте, через прихід до влади в Ізраїлі правого кабінету міністрів на чолі з Беньяміном Нетаньяху, яке обрало щодо арабських країн жорсткий зовнішньополітичний курс, і як наслідок цього погіршення політичного клімату у регіоні реалізація даного проекту була відкладена на пізніший термін 1 .
Ізраїль, що не володіє запасами вуглеводневої палива та що є його імпортером, міг би стати одним з основних споживачів єгипетського газу. Ізраїль межує з Єгиптом, і, крім того, Єгипет - одне з двох арабських держав, з яким у єврейської держави мається мирний договір, що дозволяє налагоджувати тісні економічні зв'язки. З початком палестинського повстання (інтифади) у вересні 2000 р. і в зв'язку з перемогою на парламентських виборах в Ізраїлі в лютому 2001 р. Аріеля Шарона, що став прем'єр-міністром і вибрав відносно палестинців вельми жорсткий курс, відносини між Єгиптом і Ізраїлем ще більше погіршилися.
У підсумковій декларації Арабського саміту, що проходив у Каїрі в жовтні 2000 р., було відзначено, що В«блокування мирного процесу в різних аспектах спричинило за собою припинення багатосторонніх переговорів В», і тому глави держав вирішили В«не відновлювати ніяку офіційну діяльність в багатосторонніх рамках і покласти край будь-якому регіональному економічному співпраці за участю Ізраїлю В». Єгипет, який проводить гнучку і послідовну зовнішню політику і зв'язує свій курс у відношенні єврейської держави з положенням справ на палестино-ізраїльському ділянці, прийняв рішення заморозити реалізацію великомасштабних проектів з Ізраїлем. Даний крок цілком підкоряється логіці єгипетського зовнішньополітичного курсу, довгий час підтримуючого палестинців в їх боротьбі за створення незалежної держави, але в той же час позбавляє Каїр важливого джерела валютних надходжень. Словом, політика в черговий раз взяла гору над економікою. p> Таким чином, приєднання Ізраїлю до газопроводу, що йде з Єгипту в країни Близького Сходу і надалі до Європи, можливе лише після повного і справедливого вирішення близькосхідного конфлікту і нормалізації арабо-ізраїльських відносин. Однак сьогоднішній стан справ у зоні палестино-ізраїльського конфлікту, на жаль, не дає надії на швидке його закінчення і вже тим більше робить малоймовірним можливість здійснення масштабних економічних проектів за участю обох сторін.
Каїр вельми зацікавлений у швидкому врегулюванні арабо-ізраїльських протиріч і підписанні угод, які документально зафіксують завершення збройного протистояння і перехід до мирного співіснуванню і взаємовигідного співробітництва. Це, з одного боку, підтвердить правильність обраного Єгиптом курсу по відношенню до Ізраїлю, з яким він першим з арабських країн підписав мирний договір в 1979 р., а з іншого боку, створить умови для розкриття потенціалу економічних відносин у регіоні. У цьому випадку роль Єгипту як провідної арабської країни і геополітично сильного гравця в регіональних відносинах щ...