атежів, здійснюваних без відповідного надання їхніми одержувачами яких-небудь товарів або послуг). В ідеальній ситуації величина податків, складова доходи бюджету, повинна дорівнювати державним витратам, тобто величині державних закупівель + трансферти. Але оскільки трансферти являють собою лише перерозподільні відносини, тобто в остаточному підсумку прибутки приватного (на противагу державному) сектора в розмірі трансфертів повертаються приватному ж сектору, варто використовувати таке поняття, як чисті податки.
Чисті податки [5] - це сума, що приватний сектор сплачує уряду після урахування розміру всіх трансфертів, одержуваних їм від уряду. У даному випадку нас цікавить сукупний прибуток, а трансферти на його розмір не впливають.
1.3 Наслідки зміни величин витрат і доходів бюджету
Як же вплинуть на економічну ситуацію збільшення податків і збільшення урядових витрат? Очевидно, що зростання обсягу державних закупівель збільшує рівноважний рівень випуску продукції , причому приріст цей дорівнює величині державних закупівель, помноженої на величину мультиплікатора. Оподаткування у свою чергу скорочує розмір споживчих доходів і відповідно витрат . Так як мультиплікатор дорівнює 1/(1 - Гранична схильність до споживання), то сукупний попит при збільшенні податків зменшиться на величину, рівну добутку граничної схильності до споживання і суми скорочення наявного доходу. Таким чином ми отримуємо знаменитий ефект дії мультиплікатора збалансованого бюджету. Мультиплікатор збалансованого бюджету [6] встановлює, що приріст урядових витрат, супроводжуваний рівним по величині приростом податків, має своїм результатом збільшення випуску продукції. Тобто заощадження, що є головним джерелом фінансування збільшення витрат уряду через механізм внутрішнього держборгу, пускаються в оборот і тим самим збільшують сукупний попит.
1.4 Стратегії фіскальної політики
Як вже було зазначено, величина валових витрат в економіці повної зайнятості не завжди збігається з обсягом зробленої в економіці повної зайнятості продукції (Товарів і послуг). Якщо валові витрати менше обсягу випущеної в країні продукції, то виникає так званий В« рецесійний розрив В» (Recessionary gap) [7]. Така ситуація виникає через існування В«граничної схильності до заощадженняВ» - визначену частину своїх доходів люди витрачають на заощадження, і саме вони, заощадження, і є джерелом фінансування збільшення державних витрат.
Отже, у держави є 2 варіанти - або терміново збільшувати об'єм випуску продукції, або терміново збільшувати валові витрати. Саме останнє і досягається за допомогою збільшення державних витрат. А так як державні закупівлі ефективніші державних трансфертів [8], саме перше і повинно застосовуватися. Таким чином, збільшення державних витрат врівноважує втрати величини валових витрат, викликаних заощадженнями, податками або імпортом. p> Може скластися і зворотна си...