інвестування, підприємство-інвестор визначає їх пріоритети, керуючись загальними стратегічними цілями свого розвитку.
Основні цілі інвестиційної стратегічної політики повинні відображатися у відповідних критеріальних показниках: нормативних значеннях мінімальних темпів зростання капіталу, мінімальному рівні поточної прибутковості, максимальному рівні інвестиційного ризику, мінімальної за капіталомісткості частці високоліквідних проектів та ін
Ці показники надалі використовують при формуванні інвестиційного портфеля та відборі конкретних проектів і фінансових інструментів.
Третій етап включає визначення (принципових) напрямів інвестиційної діяльності та формування джерел інвестиційних ресурсів.
Розробка напрямів інвестиційної діяльності здійснюється шляхом вибору співвідношення різних форм інвестування на різних етапах діяльності, визначення галузевої та регіональної спрямованості вкладень.
На співвідношення форм інвестування впливають різні фактори, серед яких відзначимо:
• загальний стан економіки та кон'юнктури інвестиційного ринку. В умовах нестабільної ринкової економіки інвестори воліють вкладати ресурси у фінансові активи, особливо в короткострокові;
• функціональну спрямованість підприємства. Інституційні інвестори працюють переважно на фондовому ринку і вкладають ресурси у фондові інструменти. Підприємства виробничої сфери інвестують у виробничі активи;
• залежність від життєвого циклу підприємства. На ранніх стадіях розвитку інвестування має переважно виробничий характер, на стадіях зрілості - фінансовий;
• розмір підприємства: малі та середні підприємства інвестують в основному в реальні активи, великі - у фінансові.
Визначення галузевої спрямованості інвестицій передбачає оцінку різних варіантів вкладення коштів. p> Галузевий варіант концентрації інвестиційної діяльності дозволяє підприємству контролювати великі сегменти ринку і швидко досягати успіху, але він пов'язаний з високим рівнем ризику. p> Диверсифіковаційний варіант припускає розміщення вкладень у рамках однієї галузі або групи взаємопов'язаних галузей (наприклад, в сільське господарство, легку та харчову промисловість). p> Це дозволяє істотно розширити контрольований сегмент ринку і знизити ризик вкладення капіталів. Можлива диверсифікація вкладень і в не пов'язані між собою галузі виробництва. p> У результаті вибору галузей з різними стадіями життєвого циклу і значними коливаннями кон'юнктури на продукцію помітно знижується рівень інвестиційних ризиків.
Визначення регіональної спрямованості інвестиційної діяльності пов'язано з розміром і тривалістю діяльності підприємства. p> Малі та середні підприємства діють в межах свого регіону. Міжрегіональну диверсифікацію інвестиційної діяльності може дозволити тільки велике підприємство.
Формування інвестиційних ресурсів здійснюється шляхом прогнозування їх загальної потреби, визначен...