чолі з М. І. Бухаріним піддані шельмування. Узяв гору курс на форсування індустріалізації: за десять років В«пробігти відстань в 50-100 роківВ», на які відстав СРСР від передових країн Заходу. p align="justify"> Перша і друга п'ятирічки (1928-1932 і 1933-1937 відповідно) були підпорядковані рішенню цього завдання. Які їх підсумки? СРСР вийшов на друге місце у світі за обсягом промислового виробництва (загальне зростання в 4,5 рази); скоротився розрив між СРСР і країнами Заходу за показником промислового виробництва на душу населення; були побудовані десятки великих промислових підприємств (Дніпрогес, Магнітогорський і Кузнецький металургійні комбінати , Сталінградський, Челябінський, Харківський тракторні заводи та ін); виникли нові галузі промисловості; зникло безробіття. СРСР став однією з небагатьох країн, здатних виробляти всі види сучасної промислової продукції. Разом з тим намічені темпи зростання досягнуті не були, склалася тенденція до їх постійного падіння. p align="justify"> Якою ціною були досягнуті успіхи? Ця ціна висока: знекровлене сільське господарство (про колективізацію см. квиток № 14); відставання легкої промисловості; істотне зниження життєвого рівня населення; все більш широке використання безкоштовного (рабської по суті) праці ув'язнених, армія яких у роки індустріалізації невблаганно росла. p>
Головне, до чого призвів (і повинен був привести) курс на форсовану індустріалізацію, - це формування командної економіки, надцентралізованою, підпорядкованої директивному плануванню, повністю одержавленої, систематично прибегающей до позаекономічних заходам примусу і тому репресивної. Економічна основа тоталітарного суспільства була тим самим створено. br/>
1.2 Західні джерела індустріалізації СРСР
В кінці 1920-х рр.. радянське керівництво на чолі з І.В. Сталіним вирішило в найкоротші терміни створити зусиллями держави і мобілізацією всіх ресурсів потужну важку промисловість як основу соціалістичної економіки, військово-промислового комплексу і паливно-енергетичного господарства, розвитку транспорту, особливо автомобільного і авіаційного, а також тракторобудування як технічної бази колективізації села. У розрахунок приймалося не тільки те, що великі високопродуктивні підприємства швидше і повніше задовольнять запити народного господарства, а й що ними легше керувати з центру, і на їх основі можна ліквідувати залишки традиційної багатоукладності - маси дрібних кустарних підприємств як спадщини минулого. p align="justify"> Вирішити ці завдання за допомогою Заходу - у формі інвестицій (через надання концесій), або платній технічної допомоги було єдино можливим. Через кілька років після згортання непу припинилася видача концесій. p align="justify"> При продовженні імпорту машинної техніки та обладнання розвивалися інші відносини із західними фірмами, які починали впроваджуватися за непу.
Спроби самостійно проект...