n="justify">
.1.1 Роздрібна торгівля в СРСР
У перші роки Радянської влади особливо гострою була проблема організації продовольчого постачання трудящих. Першими заходами Радянської держави були введення робочого контролю над виробництвом і розподілом, створення 26 жовтня (8 листопада) 1917 р. Народного комісаріату продовольства (Наркомпрода) для забезпечення централізованого постачання населення товарами та організації заготівель сільськогосподарських продуктів. У травні - червні 1918 року, у зв'язку із загостренням труднощів постачання здійснені надзвичайні заходи для вирішення продовольчого питання. Був прийнятий В«Декрет про продовольчу диктатуріВ», що надавав народному комісару продовольства надзвичайні повноваження по боротьбі з сільською буржуазією, що вкривала хліб і спекулювати ним; декрети про реорганізацію Наркомпрода і його місцевих органів і про організацію комітетів сільської бідноти (комнезамів). Велика увага приділялася споживчої кооперації, яка притягувалася до торгівельного обслуговування всього населення. У 1918 році була встановлена ​​державна монополія на торгівлю найважливішими товарами народного споживання (хліб, сіль, цукор, тканини, та ін), була введена заборона на приватну торгівлю. Торгівельні мережі та оптові склади передавалися Наркомпродові і його місцевим органам. Ці заходи підірвали економічні позиції капіталістичних елементів, посилилася боротьба зі спекуляцією, були створені можливості поліпшення постачання трудящих. У період Громадянської війни та іноземної інтервенції 1918-20 рр.. було встановлено централізоване нормований розподіл предметів споживання (тобто, фактично, відроджувалася В«карткова системаВ», введена вперше ще Тимчасовим урядом в 1917 році). Основною формою заготовок сільськогосподарських продуктів стала введена в 1919 році В«продовольча розкладкаВ», яка дозволила зосередити в руках держави необхідні ресурси для постачання робітників промислових центрів і армії. p align="justify"> З переходом до нової економічної політики (НЕП) в 1921 році В«продрозверсткаВ» була замінена продовольчим податком, дрібна приватна торгівля знову була дозволена, але за умови жорсткого контролю з боку відповідних державних структур. З її відродженням необхідність в картковій системі пропала. Важливість і високу економічну ефективність приватної дрібної торгівлі доводить той факт, що, станом на 1924, приватному сектору належало 88% підприємств роздрібної торгівлі, частка його в роздрібному товарообігу становила 53%. Організацію внутрішньої торгівлі і регулювання ринкових відносин в масштабах всього народного господарства Радянська держава початок з оптової торгівлі. Збутом продукції великої промисловості займалися її органи управління: з 1922 року почав створюватися спеціальний апарат, галузеві синдикати і інші державні організації (товарні біржі, ярмарки, і інш.). Крупну роль в оптовому товарообігу в цей період грала і кооперативна торгівля. У міру зміцнення соціал...