ького змушують людей все більше рахуватися із законами функціонування і розвитку біосфери. Однак діалектика взаємодії суспільства і природи виявляється і в тому, що не тільки навколишнє середовище впливає на суспільство, але і людина в процесі життєдіяльності накладає незгладимий відбиток на природу. Як зазначали К.Маркс і Ф.Енгельс, історію можна розглядати з двох сторін, її можна розділити на історію природи і історію людей. Однак обидві ці сторони нерозривно пов'язані; до тих пір, поки існують люди, історія природи і історія людей взаємно обумовлюють один одного. p align="justify"> Вже в давнину, в умовах античності і середньовіччя вплив суспільства на навколишнє середовище був вельми істотним, що приводило до локальних екологічних криз, внаслідок яких під пісками пустель виявлялися похованими руїни колись квітучих цивілізацій. Так, однією з причин загибелі держави майя, цієї видатної цивілізації, було виснаження земель через застосування підсічно-вогневої системи землеробства. p align="justify"> У XX в. екологічні проблеми переросли в загальну екологічну кризу планетарного масштабу багато в чому В«завдякиВ» тому, що саме в цей період людина стала активною стороною взаємодії в системі В«людина-природаВ» і своїми непродуманими діями різко порушила баланс екологічної рівноваги. У цілому до XX ст. активною стороною взаємодії була, як правило, природа. Зміни клімату, природні катаклізми більше впливали на життя людей, ніж життєдіяльність останніх на природу. З того часу, як людина В«порушивВ» закон природної еволюції, вийшла з його підпорядкування, знайшов шлях розвитку, відмінний від шляху розвитку інших живих організмів, починається соціоприроднича історія-історія взаємовідносин двох суверенних початків: суспільства і природи. p align="justify"> В цілому можна виділити наступні етапи взаємодії природи і суспільства:
. Доісторичний (доцивілізаційний), коли має місце неусвідомлена співпраця, а протистояння носить неантогоністичний характер;
. Історичний (цивілізаційний, сучасний). Для цього етапу характерні: наростання конфронтаційних, антагоністичних відносин між природою і суспільством; виробляє діяльність, яка веде до знищення природного середовища мешкання, швидкої зміни природного ландшафту антропогенним, поступове усвідомлення згубності конфронтаційних відносин. p align="justify">. Постісторичний, постцивілізаційний (майбутній). Передбачає наявність альтернативи: або екологічна катастрофа планетарного масштабу, або повна перебудова філософської основи взаємовідносин Природи і Людини. p align="justify"> Отже, на даному етапі ми маємо цивілізацію технократичного типу, основні пріоритети якої націлені на подальше розширення влади над природою без урахування можливих наслідків; систему В«Людина - ПриродаВ», в якій стрілки різко зміщені у бік перетворюючої діяльності людини. З епохи Відродження, коли людина була поставлена ​​в центр світобудови, а Природа низвержена до її с...