Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Новые рефераты » Політика військового комунізму. Радянська країна в роки НЕПу

Реферат Політика військового комунізму. Радянська країна в роки НЕПу





авойованих позицій, налагодження обліку та контролю, організацію управління націоналізованої промисловістю. Особливістю цього етапу націоналізації було усуспільнення цілих галузей промисловості і створення умов для націоналізації всієї великої промисловості. 2 травня 1918р. РНК ухвалила декрет про націоналізацію цукрової промисловості, 20 червня - нафтовий. У травні 1918р. конференція представників націоналізованих машинобудівних заводів в роботі якої брав участь Ленін, прийняв рішення про націоналізацію заводів транспортного машинобудування. Всього в цей період було націоналізовано 1222 промислового підприємства.

Третій етап націоналізації тривав з червня 1918р. (Декрет від 28 червня) по червень 1919р. Він характеризувався посиленням організуючою, керівної ролі Радянської держави і його господарюючих органів у проведенні соціалістичної націоналізації. До осені 1918р. в руках держави було зосереджено 9542 підприємства. Вся велика капіталістична власність на засоби виробництва була націоналізована методом безоплатній конфіскації. З літа 1919р. темпи націоналізації. До держави перейшли не тільки великі, а й середні і велика частина дрібних промислових закладів.

Націоналізація основних засобів транспорту була здійснена в короткі терміни 1917 - 18гг. Цьому сприяв високий рівень концентрації капіталу і переважання державних (казенних) залізниць. У січні 1918р. була завершена націоналізація морського і річкового транспорту; восени 1918р. націоналізовані приватні залізниці. Націоналізація поклала початок створенню соціалістичного укладу в економіці радянської країни, утвердженню соціалістичних виробничих відносин, сприяла становленню системи планомірного розвитку народного господарства. Поряд з монополією зовнішньої торгівлі і анулюванням іноземних позик вона заклала основу економічної незалежності СРСР.


1.3 Централізація державного управління

У період громадянської війни була створена дієва централізована державна і партійна структура. У державній сфері влада перейшла до виконавчих органів РНК - Малому Раднаркому і Раді Робочої та Селянської Оборони, освіченій 30 листопада 1918 р. під головуванням В.І. Леніна. Рада Оборони займався переважно веденням війни, а також курирував практично всі області державної політики, з 1920 р. в його віданні виявилося все народне господарство. Негативне ставлення до ринку стимулювало перехід до крайньої централізації управління народним господарством, в першу чергу, промисловістю і розподілом (через ВРНГ, Наркомпрод, систему споживчої кооперації та т.д.). Піком централізаторства став главкізм. У 1920 р. існувало 50 главків, координувати суміжні галузі й займалися розподілом готової продукції - Главторф, Главкожа, Главкрахмал. У 1919-1920 рр.. створюється споживча кооперація - державна організація, зайнята розподілом, вводяться картки і пайки.


ДЕКРЕТ Про РЕОРГАНІЗАЦІЇ І ЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ АРХІВНОЇ СПРАВИ В РОСІЙСЬКІЙ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ФЕДЕРАТИВНОЇ РАДЯНСЬКОЇ РЕСПУБЛІЦІ


1) Усі архіви урядових установ ліквідуються, як відомчі заклади, і що зберігаються в них справи і документи відтепер утворюють єдиний Державний архівний фонд.

2) Завідування Державним архівним фондом покладається на Головне управління архівною справою.

3) Усі справи і листування урядових установ, закінчені К 25 жовтня 1917 р., надходять у Державний архівний фон. За період часу, особливо визначається Головним архівною справою для кожного відомства за згодою з ним, справи, що не втратили значення для повсякденної діяльності, залишаються в приміщенні даного відомства, але надходять у відання і розпорядження Головного управління архівною справах.

4) Всі нині виробляються справи і листування урядових установ залишаються при них в протягом терміну, встановлюваного для кожного відомства особливим становищем. Після зазначеного терміну всі закінчені справи передаються до Державного архівний фонд.

5) Урядові установи не мають права знищувати які б то не було діла і листування або окремі папери без письмового дозволу Головного управління архівною справою.

Порушники сього заборони будуть притягнуті до судової відповідальності.

6) Головне управління архівною справою повинно негайно встановити порядок отримання довідок з Державного архівного фонду, причому переважне право отримання довідок надається тому відомству, яке виробляло дану справу.

7) З метою кращого наукового використання, а також для зручності зберігання і економії витрат, окремі частини Державного архівного фонду, по можливості, повинні бути з'єднані за принципом централізації архівної справи.

8) Головне управління архівною справою входить до Народного комісаріату по освіті, складаючи в ньому особливу частину.

9) Завідувач Головним управлінням архівною справою затверджується за поданням народного комісара з просвітництву Центральним урядом. Він користується правами члена колегії Народ...


Назад | сторінка 3 з 14 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Організація державного управління митної справи
  • Реферат на тему: Держ-управління митною справою в Росії
  • Реферат на тему: Система державного управління і реформи управління Катерини II. Становленн ...
  • Реферат на тему: Розробка модуля автоматичної системи управління &Університет для відділу ас ...
  • Реферат на тему: Вплив революційніх подій на розвиток української літератури и видавничої сп ...